Менеджмент НДО

Протягом кількох років у малих містах України працюють інформаційно-консультативні пункти (ЖП), котрі створюють для місцевих громадських організацій сприятливі умови для використання інформаційних ресурсів вітчизняних та зарубіжних НДО, а також сприяють підвищенню професіоналізму кадрового потенціалу громадських організацій свого району.

В перспективі ПШ трансформуватимуться в центри громадянської активності на місцевому рівні. У зв'язку з цим виникла необхідність у спеціальній освітній програмі для методистів ІКП.

Курс "Методика надання консультативних послуг регіональним НДО" має за мету внесення певних якісних коректив до практики роботи методистів ІКП для НДО.

Курс має наступну логічну структуру.

У першій темі подаються уява про ІКП як про структурний елемент ресурсного центру, визначаються задачі ІКП, характеризуються послуги, що надаються методистами НДО, а також показано шляхи трансформації ІКП у центри громадянської активності.

Друга тема розкриває основні функції методиста ІКП, тут сформульовано також професійні вимоги до методиста-консультанта.

При вивченні третьої теми методисти ознайомляться з вимогами до оформлення методичного кабінету.

Четверта тема розкриває роль методиста в інформаційному забезпеченні процесу вирішення проблем на місцевом рівні.

Вивчення наступних тем допоможе фахівцям оволодіти методикою проведення групової та індивідуальної консультації, а також іншими формами роботи.

В результаті вивчення курсу "Методика надання консультативних послуг регіональним НДО" методисти мають оволодіти наступними вміннями:

• оформляти методичний кабінет для НДО;

• складати бібліографію для НДО;

• вивчати рівень висвітлення діяльності НДО уЗМІ;

• проводити індивідуальні, групові консультації та інші форми роботи;

• використовувати різні методи консультування та оптимально їх обирати.

Специфіка діяльності НДО, що знаходяться у малих містах і районних центрах. Проблеми регіональних НДО: відсутність взаємозв'язків, обміну інформацією, інформаційних технологій, бази даних щодо донорських організацій, дефіцит літератури, недостатнє висвітлення засобами масової інформації стану справ у Ш секторі. Шляхи вирішення цих проблем.

Створення інформаційно-консультативної мережі (ІКМ) в установах культури. Інформаційно-консультативний пункт як представницька структура

регіонального ресурсного центру (регіонального інформаційно-методичного центру).

Мета ІКП: консолідація зусиль громадських організацій для підвищення активності громадян у вирішенні соціальних проблем місцевого значення.

Завдання ІКП: створення сприятливих умов для своєчасного використання інформаційних ресурсів вітчизняних і зарубіжних НДО. Підвищення професіоналізму кадрового потенціалу громадських організацій району.

Характеристика послуг, що надаються ІКП місцевим НДО: надання приміщень для проведення масових заходів, акцій, для неформального спілкування і консультування громадян місцевої спільноти. Надання об'єктів матеріальної і духовної культури. Забезпечення людськими ресурсами. Забезпечення інформаційно-методичними матеріалами та їх поширення. Надання допомоги у встановленні зв'язків з бізнесом, органами місцевого самоврядування. Проведення індивідуальних і групових консультацій.

Послуги, які отримують методисти в регіональних ресурсних центрах: офісна техніка та можливість користування Інтернет; книги, інформаційні бюлетені, методичні матеріали, підручники; база даних благодійних фондів, НДО регіону та України; навчання та стажування методистів.

Шляхи трансформації ІКП в центри громадянської активності на місцевому рівні.

Основні функції методиста ІКП: інформаційна, консультативна, стимулююча, інтегруюча.

Спільна робота методиста ІКП з НДО, ініціативними групами, органами місцевого самоврядування по підвищенню активності населення в рішенні соціальних проблем шляхом створення оптимальних умов для своєчасного використання інформації.

Встановлення суспільно-ділових відносин з НДО, представниками ЗМІ, з державними бюджетними організаціями, з бізнесом, з місцевою адміністрацією і органами місцевого самоврядування.

Створення при інформаційно-консультативному пункті інформаційно-методичного об'єднання з лідерів НДО для обміну досвідом роботи, вивчення актуальних проблем місцевої громади і визначення шляхів "їх вирішення.

Створення позитивної атмосфери соціально-психологічного оточення, де люди мали б змогу вільно висловлювати свої погляди, бути почутими.

Визначення та розуміння потреб громади. Допомога громадянам в усвідомленні актуальних потреб місцевої громади і спонукання громадян до започаткування позитивних змін. Координація зусиль НДО та ініціативних громадян у вирішенні соціальних проблем на місцевому ршні.

Вимоги до методиста-консультанта: різнопланові знання вітчизняного та зарубіжного досвіду недержавних організацій, знання громадського життя свого регіону; вміння спілкуватися для встановлення суспільно-ділових відносин; володіння сучасними технологіями консультативної роботи, володіння навичками роботи з технічними засобами.

Матеріали методичного кабінету: бібліотека теоретичної і методичної літератури з постійним поповненням новими виданнями; добірка журнальних статей, інформаційних бюлетенів НДО а також газет; список рекомендованої літератури за окремими темами; тематичні картотеки книг; довідники; нормативно-правові документи, що регламентують діяльність НДО. Інформування членів НДО щодо нових надходжень, пропаганда найцікавіших і найкориснплих для НДО видань.

Матеріали, що відображають досвід розв'язання громадськими організаціями соціальних проблем. Зразки стратегічних, тактичних планів; пам'ятки щодо фінансового менеджменту, написання проектів, зразки сценаріїв масових заходів НДО.

Технічні засоби: магнітна дошка або фланелеграф, проектор, магнітофон, диктофон, телефон, копіювальний апарат, комп'ютер.

Засоби наочності: географічна карта району з позначенням місць, що обслуговуються ІКП; періодична виставка, яка відображає діяльність окремих НДО району; змінні навчальні матеріали, що вивчаються в школі лідерів; стенди, що відображають діяльність окремих лідерів, персоналу.

Роздатковий матеріал для організації індивідуальних та групових консультацій.

Вимоги щодо оформлення кабінету: розташування картин, таблиць постійного користування, бібліотеки, технічних засобів навчання, наочних та дидактичних матеріалів. Робочих місця для клієнтів та методиста.

Інформація як спосіб розвитку громадянського суспільства та його демократичних процесів. Роль інформаційного обміну в усвідомленні потреб громади, її проблем та шляхів розвитку місцевих спільнот. Інформація та засвоєння соціального досвіду. Психологічний вплив за допомогою інформації і його вплив у орієнтації громадян на самостійне вирішення соціальних проблем.

Інформаційний потенціал третього сектору. Класифікація джерел інформації: нормативно-правові документи, що регулюють діяльність НДО; книги, присвячені дослідженню однієї теми; навчально-методична література; довідкова література; дайджести, брошури з певних проблем; матеріали наукових конференцій; періодичні видання третього сектору.

Принципи складання бібліографії НДО: за цільовим призначенням (обліково-реєстраційна, рекомендаційна, критична); за часом видання (поточна, ретроспективна); за змістом та типом (загальна та з окремих напрямків діяльності НДО); за територіальною ознакою (видання НДО певних регіонів).

Інформаційні ресурси для НДО в Інтернет. Незалежна інформаційна інтернет-платформа для НДО. Агентство соціальної інформації як консультативко-сервісна структура з використанням сучасних технологій (с1иЬ@рге58са1.ог§. иа).

ЗМІ як інструмент, за допомогою якого здійснюється взаємодія між соціально-активними громадянами і суспільством в цілому .Методики визначення рівня висвітлення діяльності НДО засобами масової інформації. Форми взаємозв'язку НДО та ЗМІ: прес-релізи, листи в газету, інтерв'ю, прес-конференції.

Інститути інформаційного забезпечення вирішення соціальних проблем: регіональний ресурсний центр для НДО; інформаційно-консультативні пункти в регіонах; прес-клуб реформ. Цілі, задачі, напрямки діяльності цих інститутів.

Цілі та завдання змісту консультаційної роботи.

Характеристика змісту консультування.

Роль третього сектору в демократичному суспільстві: історія громадських організацій. Третій сектор у структурі сучасного суспільства. Функції третього сектора. Класифікація організацій, що входять до III сектора. Принципи діяльності громадських організацій, їх роль в житті суспільства.

Правові аспекти діяльності НДО: нормативно-правові акти, які регулюють діяльність НДО, Закони України „Про об'єднання громадян", „Про благодійництво та благодійні організації", утворення та легалізація громадських організацій.

Управління НДО: люди організації, внутрішня структура організації. Лідер і стилі управління. Управлінські функції в управлінському процесі; умови ефективного управління.

Стратегічне планування. Основні методи стратегічного планування.

Суспільно-ділові відносини НДО: поняття суспільно-ділових відносин. Відносини НДО та держави. Соціальне замовлення. Лобіювання інтересів НДО у структурах влади. Відносини НДО з бізнесом. Зв'язки з суспільством (PR.). Спілкування як засіб вирішення соціальних проблем.

Маркетинг НДО: сутність та основні види маркетингу у сфері бізнесу. Маркетинг некомерційних організацій, його специфіка. Визначення цілей маркетингу. Вибір позиції організації на ринку послуг. Оцінка маркетингової ситуації. Розробка плану маркетингу.

Ресурси для НДО: види ресурсів для НДО. Людські ресурси - вирішальний чинник діяльності НДО. Фандрейзинг для НДО. Інформаційні та матеріально-технічні ресурси НДО.

Грант як метод отримання спонсорської підтримки; послідовність по забезпеченню благодійної підтримки. Класифікація донорських організацій. Пошук потенційних донорів. Розробка проекту. Оформлення пакету документів по проекту. Консультація - основна форма роботи методиста.

Вимоги до проведення консультації. Види консультацій.

Індивідуальна консультація і методика її проведення. Питання, що виносяться на індивідуальне консультування. Види індивідуальних консультацій: заплановані, спонтанні. Структура індивідуальної консультації: початок консультації - вступ в контакт; формулювання клієнтом сутності питання, на яке необхідно отримати відповідь; резюме; вихід з контакту; самоаналіз підсумків та ходу консультації.

Групова консультація і методика її проведення: підготовча робота; повідомлення консультантом теми, демонстрація її актуальності; виклад консультантом основних питань, що розкривають зміст теми; ілюстрація методичних положень наочними прикладами; обговорення питань, які виникають у слухачів в процесі консультації; висновок методиста по всій темі; рекомендації щодо використання літератури.

Інші форми роботи: семінар-практикум, засідання інформаційно-методичного об'єднання, тощо. Метод як спосіб спільної діяльності консультанта і клієнта для вирішення інформаційних завдань. Внутрішня та зовнішня сторони методу, їх єдність.

Підходи до класифікації методів консультування.

Характеристика окремих методів консультування.

Словесні методи. Розповідь. Види розповіді: розповідь-вступ; розповідь-виклад інформації; активізація уваги; прийоми прискореного запам'ятовування, тощо. Умови ефективного застосування розповіді: ретельне продумування плану; вибір раціональної послідовності викладу; підбір прикладів та ілюстрацій; підтримка належного емоційного тонусу викладу.

Бесіда і підготовка до неї. Постановка основних та допоміжних питань. Організація обговорення відповідей та думок клієнтів. Прийоми корегування відповідей. Прийоми формулювання висновків.

Наочні методи та вимоги до них. Метод ілюстрації та демонстрації. Умови ефективного використання наочних методів: здатність виділяти головне, розуміння сутності при демонстрації, вміння дати пояснення побаченому та зробити висновки. Практичні методи: складання завдання, планування його виконання, управління процесом виконання, аналіз підсумків практичного завдання.

Індуктивні і дедуктивні методи у розкритті логіки змісту теми. Індуктивний метод - від фактів, конкретних прикладів до самостійних висновків. Дедуктивний метод - від загальних положень, формул, алгоритмів до конкретних прикладів та вправ.

Репродуктивні та проблемно-пошукові методи та умови їх використання.

Ділова гра, принципи її розробки: моделювання змісту громадської діяльності, конкретних умов та динаміки їх перебігу; відтворення проблемних ситуацій, найтиповіших для НДО, незалежно від пріоритетів діяльності; принцип спільної діяльності учасників в умовах взаємодії професійних функцій, які імітуються в грі; принцип діалогічного спілкування і взаємодії партнерів по грі. Види ділових ігор: аналіз ситуації, рольова гра.

Ділова дискусія, етапи її проведення: вступ в контакт; постановка проблеми; уточнення предмету спілкування і предметних позицій; висування альтернативних варіантів; конфронтація учасників; обговорення і оцінка альтернатив; пошук елементів подібності; встановлення погодження сторін через вибір найприйнятнішого або оптимального рішення.

Завдання ведучого дискусії- сформулювати мету і тему дискусії; встановити час; зацікавити учасників; домагатися однозначного розуміння проблеми; організувати обмін. Використання інформаційних технологій в консультування.

Оптимальний вибір методів консультування. Залежність методу від задач, змісту та можливостей клієнта та консультанта.

Література.

1. Азарова Т.В., Абрамов Л.К. Менеджмент неприбуткової організації. - Кіровоград: ЦПТІ, ІСКМ, 2003, Ч. І, ч. II.

2. Азарова Т.В., Абрамов Л.К. Методика надання консультативних послуг регіональним НДО. -Кіровоград: ЦПТІ, 2000.

3. Азарова Т.В., Абрамов Л.К. Теорія та методика корпоративного спонсорства. - Кіровоград: ЦПТІ, 2001.

4. Закон України „Про благодійництво та благодійні організації" (1997).

5. Закон України „Про об'єднання громадян" (1997).

6. Настільна книга неприбуткових організацій. / За ред. О. Ткачука. -К.: Інститут громадянського суспільства, 2000.

7. Порадник для неурядових організацій. - Львів: ЗУРЦ, 1999.

8. Програма сприяння громадським організаціям // Матеріали семінарів-К.: Інститут демократії ім.. П.Орлика, 1997.

9. Ресурсний центр для НГОкак катализатор процесса межсекторного партнерства / под. ред. Азаровой Т.В., Абрамова Л.К. - Кировоград: ЦПТИ, 1999

10. Стратегічне планування діяльності НДО / Під ред. Азарової Т.В., Абрамова Л.К. -Кіровоград: ЦПТІ, 2000.

11. Суспільно-ділові відносини НДО / Під ред. Азарової Т.В., Абрамова Л.К. -Кіровоград: ЦПТІ, 2000.

12. Фандрейзинг для НДО / Під ред. Азарової Т.В., Абрамова Л.К. - Кіровоград: ЦПТІ, 2000.

Громадські організації існують для задоволення потреб та побажань клієнта. В сучасних умовах поділу ринку послуг на численну кількість сегментів на перший план виступає не тільки завдання підвищення якості послуг, але й впливу на переконання, поведінку людей. Ось чому в діяльність громадських організацій необхідно впроваджувати соціальний маркетинг.

Вивчення курсу дозволить слухачам ознайомитися з поняттям „маркетинг", усвідомити специфіку маркетингу некомерційної організації та осягнути різницю між соціально-орієнтованим та соціальним маркетингом.

В результаті вивчення курсу „Соціальний маркетинг". Слухачі мають оволодіти наступними вміннями:

• визначати мету маркетингу;

• обирати позицію організації на ринку послуг;

• оцінювати маркетингову ситуацію;

• розробляти маркетинговий план.

Поняття маркетингу у буквальному розумінні слова.

Історичні етапи розвитку маркетингу: початок 20-го століття - маркетинг як обіг товарів; 30-ті роки 20-го століття - застосування маркетингу для максимального зниження цін і затрат виробництва та отримання при цьому максимального прибутку; сучасний етап - маркетинг це система організації та керування діяльністю фірми по розробці нових видів товарів, їх виробництву та збуту на основі вивчення ринку і потреб споживачів з метою отримання прибутку, а також виникнення соціального маркетингу.

Основні види маркетингу: маркетинг, що орієнтований на продукт чи послугу та маркетинг, орієнтований на споживача в цілому або на окрему групу споживачів.

Маркетинг, орієнтований на продукт чи послугу. Умови його застосування: коли фірма виробляє абсолютно новий товар або надає нові послуги, вона приступає до формування нової галузі, що означає появу масового ринку збуту.

Маркетинг, орієнтований на споживача. Передбачає збір інформації' про те, що купують окремі споживачі.

Вимоги до маркетингу: виробництво товарів та послуг має спиратися на точне знання потреб покупців і реальних можливостей фірми, підприємства, організації; забезпечення довгострокової результативності фірми; еюномічно-ефективна реалізація товарів та послуг на чітко визначених ринках у раніше запланованих обсягах та в попередньо визначені строки; активний вплив фірми на формування та стимулювання потреб споживачів.

Соціальний маркетинг як розробка, втілення в життя і контроль за виконанням програм, які мають за мету досягнення сприйняття цільовою (групами) соціальної ідеї, руху або практики. Відмінність соціального маркетингу від соціально-орієнтованого маркетингу Мета соціального маркетингу -впливати на переконання, поведінку людей; мета соціально-орієнтованого мфкетингу-пропагувати соціально позитивний образ товару з метою отримання прибутку від його реалізації. Структура маркетингової діяльності НДО: визначення цілей маркетингу, вибір позиції організації на ринку послуг, оцінка маркетингової ситуації, розробка маркетингового плану, реалізація плану.

Визначення мети маркетингу - перший крок у маркетинговій діяльності. Види мети маркетингу: реальні цілі, іміджеві цілі.

Реальні цілі-як уявлення, які за допомогою маркетингу приведуть організацію до конкретних результатів, що можна виміряти. Розробкареальних цілей: розробка ідеального варіанту мети та встановлення строку її досягнення; аналіз внутрішніх факторів, що впливають намету (,,за''та,,проти''); аналіз ресурсів організації; формулювання реалістичного варіанту мети.

Іміджеві цілі як уявлення, які за допомогою прийомів маркетингу зроблять організацію відомою. Розробка іміджевих цілей: виявлення думки про організацію серед членів організації, клієнтів, громадськості; оцінка іміджу серед референтних груп (значущих для вашої організації); формулювання іміджевоїмети.

Позиція організації на ринку послуг як намір відносно того, яку ніїхгу вона заповнить на ринку послуг. Етапи вибору позиції організації: сшвставлення з місією організації; аналіз потреб, що задовольняються; аналіз конкурентів; визначення позиції; корекція позиції з урахуванням змін в середовищі; остаточна редакція позиції.

Основні кроки по оцінці маркетингової ситуації: продукт, споживач (клієнт), ціна, місцезнаходження, виробництво товару (соціальної послуги), просування товару

Оцінка продукту. Продукт як все те, що може задовольнити потребу клієнта. Види продукту: конкретна матеріальна річ, послуга, ідея. Специфіка продукту некомерщйної організації: вузькість асортименту послуг, що змушує некомерційну організацію використовувати концентровану стратегію маркетингу; робота організації на неприбуткових сегментах ринку, постійне оновлення більшості видів соціальних послуг; залежність якості надання соціальної послуги від мотивації персоналу; відсутність у багатьох видах соціальних послуг стандарти* якості; широке використання ідеї в якості продукту.

Відповідність продукту очіїсуванням клієнтів.

Сегментація ринку. Виділення серед загальної однорідної групи клієнтів тих, які відрізнятимуться між собою за певними принципами (люди, на яких спрямовані безкоштовні послуги; люди, які купують послуги; організації, споживачі, які купують послугу). Оцінка клієнта: чи має організація потенцпших клієнтів, для яких здійснює послуги; яку користь приносить ваша організація клієнтам.

Визначення ціни продукту (соціальної послуги): встановлення тарифу за послугу; дотації з різних джерел (пожертви, державне фінансування, тощо); перерозподіл прибутків від власної підприємницької діяльності.

Доступність місцезнаходження організації споживачу.

Виробництво товару (соціальної послуги): стимулювання різних форм співпраці, взаємодопомоги; можливість залучення волонтерів. Використання різних засобів просування послуги: з метою підвищення попиту на послугу; збільшення потреби у її використанні; підвищення іміджу.

Необхідність розробки маркетингового плану: допомагає замислитися над концепцією; допомагає членам організації краще зрозуміти заходи організації; спрощує роботу з іншими організаціями; допомагає в отриманні фінансування.

Зростання ролі громадського сектору в житті нашого суспільства вимагає високого рівня професіоналізму від його лідерів. Особливо це актуально зараз, коли ще не створено систему підготовки керівників HДО на державному рівні, а рівень професійної мобільності у громадському секторі вищий, ніж в інших секторах. Саме з урахуванням цих обставин складено програму "Менеджмент неприткових організацій". Враховуючи невеликий об'єм часу, що відводиться на даний курс, варто основну увагу при його вивченні приділяти самостійній роботі лідерів, попередньому вивченню ними перед кожним заняттям необхідної літератури, а також активізації власного практичного досвіду роботи. В зв'язку з цим основна увага в навчальному курсі приділяється тренінгам.

Вивчення курсу "Менеджмент неприбуткової організації"" покликане підготувати лідерів до самостійного, творчого і дієвого вирішення практичних питань управління неприбутковою організацією. Він дасть найпозитивніший результат, якщо його буде тісно пов'язано з практикою управління НДО.

Вивчення даного курсу має допомогти лідерам в засвоєнні теоретичних основ менеджменту, правових засад діяльності НДО, а також в оволодінні професійними вміннями в сфері планування діяльності неприбуткової організації та використанні різноманітних форм організації управління НДО.

Враховуючи прагнення організацій до реалізації грантових програм, до змісту курсу включено тему "Менеджмент проектів". Засвоєння цієї теми дозволить ознайомитися з різними типами джерел фінансування, оволодіти методами вивчення, вибору, та звернення до фондів зі своїми пропозиціями, а також сформувати вміння складання проектного документу.

Основні етапи і розвиток менеджменту: зародження менеджменту; роль управління в організації виробництва (Ф.Тейлор); виділення менеджменту як науки; визначення основних функцій управління; ствердження управлінських принципів (А. Файоль); менеджмент з гуманістично-психологічним ухилом (А. Маслоу); притягнення до процесу управління технічних засобів (Віннер); ситуативний менеджмент.

Поняття організації, її функції, види.

Менеджмент як управління організацією.

Управлінська діяльність, її специфіка. Структура управлінської діяльності.

Види управління: управління за принципом „чорної скрині"; управління за принципом „білої скрині"; визначення мети управління; встановлення вихідного положення об'єкту управління; визначення програм впливу; отримання інформації по каналу зворотного зв'язку; напрацювання корегуючих впливів.

Принципи менеджменту як відображення закономірностей управління: цілеспрямованість, облік індивідуальних особливостей персоналу; принцип єдиного начала; принцип економічності; принцип регламентації повноважень; принцип відкритості і справедливості. Причини виникнення НДО, їх роль в житті сучасного суспільства. Досвід роботи громадських організацій в США, в Європі. Історія виникнення і діяльності громадських організацій в Україні.

НДО як структурний елемент третього сектору.

Функції громадської організації відносно держави, бізнесу та інтересів членів своїх організацій і комітетів.

Відмінні риси НДО: недержавний характер, самоврядування, добровільність, некомерційність, неприбутковість, корисність.

Класифікація НДО. Види громадських організацій в залежності від: а) профілю діяльності; б) сфер діяльності; в) організаційно-правових форм об'єднання громадян; г)статусу; д) сфери інтересів; є) рівня розвитку.

Організаційна структура НДО.

Поняття структури, фактори, що впливають на визначення структури.

Різні підходи до формування структури організації: ієрархічна, командна, мережева структури; їх переваги і недоліки.

Внутрішній потенціал і зовнішнє середовище НДО.

Макросередовище (середовище опосередкованого впливу). Мікро середовище (середовище безпосереднього впливу). Людські ресурси, організаційна культура, фінансовий та матеріальний стан.

Поняття: закон, норма права, нормативний акт, право власності, статус особи (особа фізична, особа юридична).

Загальна характеристика нормативно-иравових документів, що регулюють діяльність НДО. Конституція України як базовий документ законодавства для неприбуткового сектору.

Загальна характеристика Закону України „Про благодійництво та благодійні організації^-" (1997р.): загальні положення. Організаційно-правове регулювання благодійництва та діяльності благодійних організацій. Матеріально-технічне забезпечення діяльності благодійництва та благодійних організацій. Державі благодійність. Благодійна діяльність. Міжнародні благодійні фонди в Україні.

Закон України „Про об'єднання громадян". Загальні положення. Засади діяльності та статус об'єднань громадян. Утворення та легалізація громадських організацій. Підготовка до утворення: визначення назви, профілю діяльності, юридичної форми організації, статусу. Установчий з'їзд (конференція, загальні збори).

Легалізація НДО: реєстрація, повідомлення про заснування. Документи, що необхідні до заяви про легалізацію: статут, протокол загальних зборів, відомості про склад керівництва, тощо.

Оподаткування громадських організацій в Україні та звітність.

Перспективи розвитку законодавства про неприбуткові організації.

Життєвий цикл НДО.

Роль планування діяльності в управлінні НДО.

Рівні планування. Вимоги до складання плану. Види планів у залежності від того, який часовий період охоплюють заплановані заходи.

Стратегічне планування, його роль у розвитку організації. Поняття стратегії.

Основні етапи стратегічного планування. Підготовка до стратегічного планування: визначення того, яким буде план, хто братиме участь в плануванні; збір необхідної інформації.

Визначення місії організації: хто ми? Чому ми існуємо? Що ми робимо? Для кого ми існуємо?

Ідентифікація наявних завдань та стратегій: визначення того, як попередня діяльність вела до досягнення цілей.

Аналіз оточення: визначення чинників, що впливають на реалізацію цілей організації (можливості та загрози).

Аналіз засобів: люди, програми, фінансові та матеріальні засоби, структура (сильні та слабкі сторони організації).

Визначення стратегічних цілей, їх опрацювання, опрацювання альтернативних стратегій, застосування матриці „продукт-ринок".

Вибір відповідного варіанту стратегії.

Впровадження стратегії.

Вимір та контроль кроків та наслідків.

Циклічне планування як планування функцій і відповідальностей за певними особами.

Операційне планування, його вида. Використання схеми Гантта.

Делегування повноважень, його роль в стимулюванні поглиблення компетенції співпрацівників. Причини, що заважають делегуванню повноважень.

Основні напрямки делегування повноважень: функціональний розподіл, технологічний розподіл, професійно-кваліфікаційний розподіл управлінської діяльності.

Основні вимоги до делегування повноважень. Функції та повноваження, які не можуть бути делеговані.

Схема делегування повноважень: обсяг робіт, виконавці, призначення, технологія виконання, строки виконання.

Напрямки підвищення ефективності делегування повноважень.

Організація праці менеджера, загальні принципи
управління; розподіл праці; відповідальність: дисципліна;
єдиноначальність; єдність керівництва;

підпорядковуваність особистісного інтересу загальному; винагороджування персоналу; централізація; ієрархія; порядок; справедливість; корпоративний дух (Файоль).

Прийняття управлінських рішень. Характеристика рішень за формою ухвалення: одноосібні, колегіальні, колективні. Рівні прийняття рішень та управлінські навички: рутинний рівень - неухильне виконання правил, контроль; селективний рівень - ідентифікація, створення робочих груп; творчий - творче управління.

Прийняття управлінського рішення як процес. Етапи прийняття рішення: вивчення проблеми; розробка ідей; оцінка ідей; планування нововведень; зворотний зв'язок і аналіз.

Розробка посадових інструкцій, внутрішніх стндартів.Корпоративна культура. Контроль як перевірка правильності рішень менеджера. Види контролю: поточний контроль за відхиленнями; контроль, що випереджає; підсумковий контроль, оцінка виконання персоналом своїх обов'язків.

Мотивація та стимулювання праці співробітників, їх види та методи.

Портрет сучасного менеджера.

Якості ділової людини: обачливість, здатність працювати в команді.

Вимоги до просунення: висока кваліфікація, здатність до навчання, співробітництва, життєвий досвід, добрі знання специфіки НДО.

Професійна компетентність: тенденція переходу від вузької спеціалізації до оволодіння декількома професіями, високий рівень духовності.

Характер проведення інновацій: поєднання еволюційного та революційного шляхів.

Характер ділових взаємовідносин: формальні та неформальні взаємозв'язки, взаєморозуміння.

Вміння та навички кваліфікованого менеджера: пристосування стилю керівництва до змін, що відбуваються; встановлення творчих стосунків з підлеглими; заохочення здібних співробітників; системний аналіз роботи; створення позитивного зворотного зв'язку; визначення критеріїв ефективності.

Критерії ефективності роботи менеджера: звітність, лідерство, увага до роботи колективу, тісний контакт з людьми, самовіддача, індивідуальність, поєднання інтелектуальних і оперативних рис.

Етикет менеджера громадської організації. Фінансовий менеджмент НДО як управління фінансами для забезпечення фінансової стійкості організації.

Фінансові ризики. Фінансова стійкість НДО: здатність оплатити поточні витрати з поточних доходів; здатність оплатити майбутні витрати з майбутніх доходів; здатність вкладати кошти в основні засоби: обладнання, приміщення, тощо; здатність покривати непередбачені витрати.

Формування і управління фінансовим потоком.

Поняття „бюджету". Відмінні особливості бюджету: ілюструє, що організація сподівається виконати за певний період часу і як для цього будуть розподілені наявні кошти; бюджет як засіб виконання фінансової діяльності і допомоги організації в ефективному проведенні фінансових операцій; бюджет - це план дій.

Основне завдання бюджету: планування і використання фінансових ресурсів у часі.

Користувачі бюджету: керівництво організації (для контролю за правильним використанням наявних коштів); виконавчі працівники організації (для успішного планування роботою організації); спонсори (для оцінки запропонованих програм).

Види бюджету: поточний бюджет; бюджет контрактів чи заявок на гранти; бюджет наявних коштів; бюджет за основними статтями.

Структура бюджету: бюджет доходів та бюджет витрат.

Підходи до створення бюджету: на основі програм, що реалізуються; на основі витрат; на основі елементів матеріально-технічного постачання, комбінований підхід.

Методика складання річного бюджету: розробка стратегії (основні напрямки діяльності організації, програми) на найближчий рік; визначення результатів і планування дій у рамках кожної з програм; визначення тих ресурсів, які будуть потрібні для виконання кожного плану дій; визначення того, які ресурси можна використовувати централізовано (у кількох чи у всіх програмах); визначення розміру організаційних витрат; визначення величини накладних витрат; розрахунок прямих витрат; формування витратної частини загального бюджету організації шляхом поєднання організаційних витрат, накладних та витрат за програмами; формування доходної частини бюджету (розмирі і строки надходжень, необхідні для покриття витрат).

Умови ефективного складання бюджету: чітко уявляти стратегію організації; мати спеціальні знання в сфері економіки та законодавства; уміння оцінювати ресурси та можливості їх залучення; мати точну інформацію про ціни; мати баланс між накладними та прямими витратами; радитися з колегами; закладати можливі зміни; мати юриста-консультанта.

Планування операційного бюджету: розрахунок витрат; оцінка потенційних джерел прибутку.

Бухгалтерський і фінансовий звіти. Основні функції: полегшення управління фінансами; засоби для планування, контролю та прийняття рішень. Користувачі: спонсори, керівні органи організації, виконавча ланка організації; ті, на кого спрямована діяльність організації. Вимоги: зрозумілість як для фахівців, так і для нефахівців; інформативність (сприяти прийняттю рішень і допомагати користувачам складати уяву про результатами минулого, поточного та майбутнього звітного періодів); надійність, доступність, нейтральність; послідовність.

Проект як комплекс взаємопов'язаних заходів, розроблених для досягнення певних цілей протягом заданого часу при встановлених ресурсах.

Відмінні особливості проекту: неповторність, обмеженість у часі і ресурсах, наявність мети, зміна стану.

Головні учасники проекту: ініціатор, замовник, інвестор, управляючий, контрактор.

Поняття „життєвий цикл проекту". Фази проекту: оцінка потреб, розпізнання та визначення проблеми, визначення основної мети проекту і загальної стратегії, вибір задач проекту, визначення напрямків діяльності, підготовка робочого плану, розробка моніторингу та оцінки, визначення бюджету, початок діяльності, реалізація діяльності, проведення моніторингу та оцінки.

Започаткування проекту. Визначення конкретної сфери, котру охоплюватиме проект; вибір чи генерування фундаментальних ідей, котрі здатні забезпечити виконання важливих завдань розвитку; використання критеріїв 8МАКТ при формуванні завдань; визначення цілей проекту; відсів гірших варіантів і відбір кращих ідей, попередній аналіз здійсненності проекту.

Планування видів діяльності по проекту, їх відповідність цілям та задачам, спрямованість на вирішення проблеми; реалістичність видів діяльності, їх взаємозв'язок, відповідність історичним і культурним традиціям тієї місцевості, де вони реалізуватимуться.

Припущення проекту: наскільки реальні потенційні загрози в оточенні проекту?

Вимоги до планування заходів: вимірюваність з точки зору витрат зусиль, ресурсів, часу та коштів; забезпечення кінцевого продукту, встановлення строку, призначення відповідального. Планування бюджету: оплата праці, основні прямі витрати, непрямі витрати.

Вимоги до бюджету: точність позицій, оптимальний розподіл витрат, відповідність вартості послуг загальновизнаним стандартам, чітке регламентування засобів, що отримуються від донора та з інших джерел.

Моніторинг і оцінка проекту, їх подібність та відмінності.

Завершальна оцінка проекту. Етапи оцінки: постановка мети й визначення завдання і проведення оцінки; планування визначення методів та інструментів для збору інформації; підготовка звіту; повідомлення про результати оцінки.

Вимоги до написання звітів.

Література.

1. Азарова Т.В., Абрамов Л.К.Менеджмент нприбуткової організації. ч.І - Кіровоград: ЦПТІ -2003.

2. Азарова Т.В., Абрамов Л.К.Менеджмент нприбуткової організації. ч.2 - Кіровоград: ЦПТІ -2003.

3. Азарова Т.В., Абрамов Л.К. Методика надання консультативних послуг регіональним НДО. -Кіровоград: ЦПТІ, 2000.

4. Баум У. Цикл реализации проекта. - Вашингтон: Институт зкономического развития банка, 1982.

5. Блоу Р.Н. Предварительная оценка проекта: практическое руководство // Материальї семинара по проведенню оценки проекта. - М.: 1-15 марта, 1997.

6. Браун М. Досягнення успіху в менеджменті проектів. -К.: Інститут менеджменту, 1998.

7. Вундук М., Френсис Д. Раскрепощенньїй менеджер. - М.:1997

8. Дебольский Н. Психология делового общения. - М.: 1992.

9. Закон України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992р.

10. Закон України "Про благодійництво та благодійні організації", 1997р.

11. Земба М. Елементи персонального управління в неурядових організаціях. - Львів: Товариство Лева, 1998.

12. Краткий психологический словарь / под. ред. А.В. Петровского. - Ростов н/Д: Феникс, 1998.

13. Курс для вьісшего управленческого персоналаЛІод ред. В.И.Терещенко. - М.: Зкономика, 1970.

14. Либерзон В.И. Основьі управлення проектами. -М.: 1997.

15. Либерман В. Основньїе понятия и управление проектами // \ууАУ.озр.ги/сіо/2000/03/024.1ііт

16. Мексон М.Х., Алберт М., Хьядуори Ф. Основи менеджмента- М.: 1992

17. Менеджмент НПО, или просто о сложном. К: Творческий Центр Соишеграгт, 1998.

18. Настільна книга неприбуткових організацій./За ред. А.Ткачука. -К.: Інститут громадянського суспільства 2000.

19. Платонов С., Третяк В., Черкасов В. Управленческая деятельность менеджера. - Киев: 1998.

20. Подгорньш И., Трофименко Ю. Управление организацией в изменяющихся условиях. -Чернигов: Ахалар, 2000.

21. Політологія: посібник для студентів вищих навчальних закладів./Заред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. - К.: Видавничий центр "Академія", 1999