Менеджмент НДО

Будь-який план, в тому числі і стратегічний, повинен відповідати наступним принципам:

• він повинен бути економічно обґрунтованим і раціональним (досягнути кінцевої мети з найменшими витратами часу, фінансів і ресурсів);

• повинен спиратися на реальні можливості і фактичні данні відносно стану діяльності організації;

• повинен бути достатньо гнучким (вносити зміни у план в процесі його реалізації) без збитку, для досягнення запланованої мети;

• він повинен представляти інтереси всієї організації, а не окремих груп.
Планування можна представити у вигляді окремих, відносно самостійних елементів,

Л. Д. Столяренко (Див.: Л. Д. Столяренко. Основы психологии. Ростов-на-Дону: Феникс, 1997), розглядаючи специфіку стратегічного планування, виділяє наступні його рівні:

• рівень планування цілей і завдань;

• рівень ранжируваного планування, коли виділяються більш важливі цілі;

• рівень планування етапів тривалості (розглядається кожне окреме завдання);

• рівень планування засобів досягнення мети, засобів досягнення завдання;

• рівень планування умов (аналіз проблем - аналіз відповідності передбачених засобів встановленим цілям і реальним умовам);

• рівень альтернативного планування (оцінити ймовірність досягнення мети за допомогою обраного засобу);

• рівень сценарного планування (оцінити ймовірність виникнення проблеми, труднощів, несприятливих ситуацій, що заважають реалізації плану, що змінюють соціально-економічний стан, визначити причину виникнення труднощів (чому?), відокремити здогадки, припущення від реальних фактів і подій, визначити, яка необхідна додаткова інформація вимагається, яку інформацію потрібно зібрати, з'ясувати, вивчити, які дії можуть допомогти подоланню можливих труднощів, які сценарії дій слід передбачити на всі можливі несприятливі випадки).

* - Азарова Т.В., Абрамов Л.К. Стратегічне планування діяльності НДО - Кіровоград: ЦПТІ, 2000 - 92 с., розділ 1.5.

Будь-яка організація існує завдяки управлінню, яке забезпечує не тільки її цілісне функціонування і збереження, але й розвиток.

В управлінні виділяють процеси, що циклічно повторюються. Це:

•      планування;

•      організаційна діяльність;

•      регулювання;

•      контроль.

Як бачимо, планування є обов'язковим елементом управлінської чесної діяльності. Більш того - його справедливо вважають початком й основою менеджменту. Планування охоплює розробку плану.

План - це раніш намічений порядок, послідовність здійснення будь-якої праці.

В діяльності громадської організації план являє собою систему взаємозв'язаних, направлених на досягнення єдиної мети планових завдань, які визначають порядок, строки і послідовність здійснення програм, робіт або окремих заходів.

В залежності від того, який період в часу охоплюють заплановані заходи, розрізняють стратегічні, тактичні, операційні та поточні плани. Готовий план показує, що, як, коли і ким буде зроблено. Визначаючи функції планування, автори посібника "Менеджмент НДО" (К.:Counterpart , 1998) формулюють їх у вигляді трьох питань:

•      Де ми знаходимося у даний час? Керівники повинні оцінити сильні й слабкі сторони організації в таких важливих областях, як фінанси,маркетинг, виробництво, наукові дослідження, трудові ресурси. Усе це робиться заради того, щоб визначити, чого організація може реально досягнути.

•      Куди ми бажаємо рухатися? Оцінюючи можливості й загрози в оточуючому організацію середовищі, керівництво визначає, якими повинні бути її цілі і що може бути перепоною в досягненні мети.

•      Як ми збираємося це зробити? Керівники повинні вирішити що необхідно зробити співпрацівникам організації, щоб досягнути поставленої мети. Шляхом планування керівництво намагається встановити основні напрямки діяльності, які забезпечать єдинство цілей для всіх членів організації.

Стратегічний план у порівнянні з іншими видами планів є найбільш довгостроковим. Він передбачає розгляд минулого розвитку,аналіз дійсної ситуації і постановку реальних завдань на декілька років вперед. Головне призначення стратегічного планування - створити й підтримати відповідність між цілями організації, її потенційними можливостями й шансами в сфері ринку здійснюваних послуг.

Як зазначає теоретик стратегічного планування Асерон Вайядавські : «... планування підтримує не те, що воно здійснює, а те, що воно символізує - здоровий глузд. Планування задумане як раціональний підхід до вирішення соціальних проблем. Планування - це благо тому, що це підхід системний, а не випадковий, дієвий, а не витратний, скоординований, а не безладний, послідовний, а не суперечливий, і насамперед раціональний, а не безрозумний» ( Ціт. По кн.: Стратегічне планування. - Львів: ЗУРЦ, 1998, с.43)

* - Азарова Т.В., Абрамов Л.К. Стратегічне планування діяльності НДО - Кіровоград: ЦПТІ, 2000 - 92 с., розділ 1.1.

У громадських організаціях використовується три методи розробки стратегії:

• директивний (харизматичний);

• адаптаційний;

• плановий.

Директивний (харизматичний) метод. Керівник організації сам приймає рішення відносно напрямку стратегічного планування організації. В цьому випадку, як правило, він виходить з особистого досвіду і оцінки ситуації, а також на підставі власного розуміння місії організації. Цей метод може бути позитивним. Однак недоліків більше, ніж переваг:

• висока ймовірність ризику і прийняття помилкових рішень;

• пригнічуються ініціативи, творчість підлеглих, від чого сповільнюються нововведення, відбувається застій;

• незадоволеність своєю працею, власним положенням, не відбуваються позитивні зміни у психологічному стані людей.

Цей метод доцільний лише в критичних ситуаціях.

Адаптаційний метод. Суть цього методу в тому, що на прийняття стратегічного рішення значно впливають зміни, що відбуваються в соціальному оточенні (уряд, спонсори, клієнти). Організації, які використовують адаптаційний метод, у виробленні стратегії йдуть, як правило, по лінії створення нових програм і проектів у відповідь на перспективу отримання нових грантів від донорів. Цей метод найчастіше використовують в організаціях, які не мають сильного керівного центру. Стратегія організації в даному випадку є результатом винахідливості, здатності знаходити нетривіальні рішення лідерами самої організації.

Плановий МЕТОД. Розробка стратегії ініціюється керівником організації, однак, в ній приймають участь доволі широке коло людей (запрошенні консультанти, рядові члени організації, волонтери). Плановий метод передбачає використання визначених, послідовних процедур: аналіз попередньої діяльності, корекція місії, аналіз сильних і слабких сторін внутрішнього і зовнішнього середовища, планування результатів.

* - Азарова Т.В., Абрамов Л.К. Стратегічне планування діяльності НДО - Кіровоград:ЦПТІ, 2000 - 92 с., розділ 1.7.

Багато хто вважає, що стратегічне планування відноситься лише до сфери бізнесу. Дійсно, в умовах ринкової економіки важливо забезпечити довготривалу результативність підприємства, фірми, що вимагає в свою чергу наяву певного комплексу розробок на віддалену перспективу. Стратегія розвитку господарчого механізму підприємства, що орієнтована на максимальне отримання прибутку, завжди знаходить своє вираження у конкретному результаті, що легко вимірюється, тобто у числових величинах, що виражають конкретні завдання і пов'язані з ними розрахунки (збільшення об'єму виробництва, зниження собівартості товару та ін.) Використання різних об'єктивних методик, при допомозі яких визначається ефективність дій на основі кількісних показників, є специфічною особливістю планування в сфері бізнесу.

Вивчення специфіки стратегічного планування в сфері бізнесу дозволяє наблизитися до розуміння особливостей цього процесу в діяльності некомерційних організацій. Особливий інтерес в цьому аспекті представляє концепція Пітера Лоранджа о чотирьох видах управлінської діяльності в рамках стратегічного планування (См.: Мескон М.Х., Альберт М. і ін. Основи менеджменту / Пер. з англ.-М.: Дело, 1992) до них відносяться: розподілення ресурсів, адаптація до зовнішнього середовища, внутрішня координація і організаційне передбачення. Розподілення ресурсів

Даний процес включає в себе розподіл обмежених організаційних ресурсів таких, як фонди, дефіцитні управлінські таланти і технологічний досвід. Це положення автор ілюструє слідуючим прикладом: компанія "Філіп Моріс" вирішила реорганізувати своє відділення "Дженерал Фудз". Для скорочення великої кількості менеджерів й загального персоналу на основі "Дженерал Фудз" було створено три автономні фірми. Гроші, зекономлені шляхом скорочення управлінського апарату були знову інвестовані в дане відділення.

Адаптація до зовнішнього середовища

Вона охоплює всі дії комерційної організації, які покращують її відносини з оточенням. При цьому організація повинна пристосуватися як до сприятливих можливостей, так і до небезпечних. Стратегічне планування успішних компаній має справу зі створенням нових сприятливих можливостей шляхом розробки більш досконалих виробничих систем, через взаємодію з урядом, суспільством. Прикладом адаптації до оточуючих умов є проникнення компанії "Кока-кола" на ринок без кофеїнових, безалкогольних напоїв.

Внутрішня координація

Вона включає координацію стратегічної діяльності для урахування сильних і слабких сторін фірми з метою досягнення ефективної інтеграції внутрішніх операцій.

Усвідомлення організаційних стратегій

Ця діяльність передбачає систематичний розвиток мислення менеджерів шляхом формування організації, що може вчитися на попередніх стратегічних рішеннях. Спроможність вчитися на досвіді дозволяє підвищити професіоналізм в області стратегічного управління.

Викладені вище позиції автора щодо видів управління в сфері бізнесу мають саме безпосереднє відношення до стратегічного планування діяльності громадських організацій. При розробці перспективного плану НДО також, як і в бізнесі, важливо:

•   передбачити можливості подальшого розвитку матеріально-технічної бази, визначити джерела фінансування, намітити перспективи удосконалювання персоналу, вибрати найбільше адекватні технології;

 •      передбачити тенденції суспільного розвитку і на цій основі намітити заходи щодо зміцнення взаємодії з найбільш значимим соціальним оточенням з метою нейтралізації можливих негативних впливів навколишнього середовища;

•      розглянути умови при яких як сильні, так і слабкі сторони організації сприяли б інтеграції внутрішньої взаємодії між членами НДО для реалізації місії.

Разом з тим слід відмітити, що стратегічне планування в організаціях третього сектору має свою специфіку.

На відміну від комерційних структур вони реалізують гуманістичну концепцію, яка не пов'язана з отриманням матеріального прибутку і частіше всього стосується загальнолюдських духовних цінностей, які не входять в межі кількісних вимірів. Філософія, зміст існування, завдання психологічного росту, конструктивного оволодіння середовищем, соціально корисного росту, співробітництва з людьми важко піддаються не тільки кількісному, але й якісному аналізу. Ось чому багато неприбуткових організацій скептично відносяться до ідеї стратегічного планування.

Однак досвід підказує, що витрати часу, сил, енергії, матеріальних  засобів на процес вироблення стратегії окупиться сторицею, так як по образному виразу Дж. Фішера "планування дозволяє нам керувати майбутнім, замість того, щоб бути його жертвами".

* - Азарова Т.В., Абрамов Л.К. Стратегічне планування діяльності НДО - Кіровоград: ЦПТІ, 2000 - 92 с., розділ 1.2.