Кропивницький, Україна adm.iscm@gmail.com

Розвиток громад

Editor's Choice

Розвиток громад
Read Time: 1 min
Перегляди: 2609

Громада як досить складне соціальне утворення, що має різноманітні соціальні зв’язки, стосунки, взаємодії, постійно зазнає змін. Ці зміни стосуються всіх складових елементів громади, всіх сфер життя людей, що проживають в ній. Спрямовану, необоротну зміну називають розвитком. У результаті розвитку виникає новий якісний стан соціального об’єкта, його складу або структури.

 

Весь історичний досвід розвитку суспільства свідчить про те, що в соціальному житті постійно відбуваються зміни, а, отже, здійснюється і його розвиток.

Категорія «розвиток» відносно до життя громади розглядається в двох аспектах:

• Як спосіб, шлях вирішення локальних соціальних проблем;

• Як принцип пояснення історії суспільства.

У контексті обговорюваної в цьому розділі теми нас цікавить перший аспект – вибір підходу до вирішення соціальних проблем на місцевому рівні. Однак це завдання виявляється розв’язуваним лише в тому випадку, якщо ми візьмемо до уваги другий аспект. У зв’язку з цим розглянемо, як суспільні науки пояснюють джерела та рушійні сили розвитку суспільства.

Editor's Choice

Розвиток громад
Read Time: 1 min
Перегляди: 25848

 

Людина - соціальна істота і її саморозвиток, самоактуалізація відбувається в середовищі її проживання - у сім’ї, в спілкуванні з друзями, сусідами, в освітньо-виховному закладі, у виробничому колективі і т.п. В цих спільнотах виникає певне ставлення до явищ або проблем соціального життя, що зачіпають спільні інтереси, усвідомлюються актуальні соціальні проблеми, які потребують вирішення, зіставляються і стикаються різні погляди і позиції з обговорюваного питання, схвалюються, підтримуються або, навпаки, заперечуються, засуджуються ті чи інші дії, вчинки або лінії поведінки людей. Іншими словами: життєвим простором для особистості є група, тобто обмежена в розмірах спільність людей, яка виділяється із соціального цілого на основі певних ознак.

Editor's Choice

Розвиток громад
Read Time: 1 min
Перегляди: 2026

 

В інформаційному просторі України все більше починають звертати увагу на проблеми з реалізацією проекту «Абетка моєї країни України». Тут же нагадаємо, що в своїх коментарях з цього приводу автор вказаного проекту Олександр Помиткін бачить навіть якісь політичні аспекти. Наприклад, прояв політики влади, яка будується на приниженні українського народу. А ось наскільки це серйозна проблема він вирішив пояснити додатково бо бачить за таким ставленням до громадян України навіть певну ідеологію.
Опинившись через рік роботи з проектом «Абетка моєї Країни України» в самій безглуздій ситуації, про що я вже неодноразово розповідав та про що біль детально ви можете взнати з інформаційного ресурсу нашого проекту http://Abetka.org.ua замислився - а наскільки я правий, стверджуючи про його особливу ​​ефективність та важливість в питаннях формування позитивного іміджу України у світі?
З одного боку, начебто і правий, враховуючи, що в основі даного проекту лежить розповідь про Україну за допомогою дитячої абетки, яку створив не хтось, а самі діти цієї Україна. І все це в форматі масштабного міжнародного проекту «ABC world», який передбачає почати з випуску такої абетки про Україну створення аналогічних абеток про свої держави дітьми мало не всього світу. При тому не просто створення, а обмін ними в міжнародному масштабі в формі організованої для цього «Естафети світу», чого, згодьтеся, світ ще не знав.
Але от з іншого - після того, як ми провівши всеукраїнську акцію «Разом створимо Абетку моєї країни України» дійсно створили нашу «Абетку», всі, до кого я не звертався з проханням допомогти її випустити, чомусь не вважали за потрібне не те щоб допомогти, а навіть спілкуватися з цього приводу.
От і задумався після цього - наскільки об'єктивно оцінюю цінність нашого проекту? І це навіть незважаючи на повне розуміння того, що наша «Абетка» є першим у світі виданням, яке розповідає дітям про окрему країну в такому цікавому форматі. А головне - перше у світі видання створене дітьми цієї країни. І все це на пропозиції дітям всього світу за допомогою створення таких абеток почати знайомитися і дружити в світовому масштабі, щоб уникнути в майбутньому війн, що розцінювалось навіть серйозними експертами найцікавішою мирної ініціативою, з якою виступають діти саме Україна. Тим не менш - сама незрозуміла реакція як з боку держави, так і з боку політиків з бізнесменами України, з витікаючими з цього роздумами про власну переоцінку свого дітища.
І незрозуміло, до якого висновку з цього приводу я прийшов би, якби не 6 лютого цього року, коли почув в ранкових новинах, що міністр освіти і науки України Дмитро Табачник починає реалізацію аналогічного проекту. І все це після відмови від співпраці в даному напрямку з нами, що з одного боку, доводило важливість самого проекту, якщо він навіть використовується міністерством освіти України. А ось з іншого, ставило цілком логічне запитання - чому так сталося? Чому після нашого звернення, на яке ми отримали негативну відповідь, головна ідея та мета проекту Дмитра Табачника повністю збігається з ідеєю та метою нашого проекту? Що це, в такому випадку? Саме банальне використання чужої інтелектуальної власності державними чиновниками такого рівня, з приводу чого в світі вже був скандал, пов'язаний з видавництвом книги президента Януковича? Прояв політики української влади, за якою ховається чиєсь бажання принизити українських громадян, про що я вже розповідав в окремій публікації? Чи ще щось, враховуючи, що така політика повинна мати якесь ідеологічне підґрунтя?
Так от, проаналізувавши ситуацію до кінця, я зрозумів - куди більш серйозна проблема. Вся справа в тому, що вся ця історія до болю в серці нагадує чисто «совдепівську» логіку, коли з якимись ініціативами, тим більше міжнародного рівня, дозволялося виступати тільки, так би мовити, «розуму, честі і совісті» тієї епохи будівництва комунізму. Тобто, керівникам партії та уряду СРСР, як обличчю радянської держави. А в такій ситуації всі ініціативу «з низу» самим нахабним чином привласнювалися, після чого без сорому використовувалися без особливих роздумів про авторські права, що було одним з штрихів тоталітаризму радянської системи.
І що ж виходить? Ми знову повернулися в часи такої дикості?
Виходить, що так, доказом чого може служити не тільки вся ця історія з нашим проектом, але й така деталь програм з формування позитивного іміджу Україні в світі.
Як я вже згадував у попередній публікації, основою формування позитивного іміджу України у світі з боку влади нашої країни є офіційні заяви цієї влади. По-перше, зарубіжні офіційні заяви президента Януковича про його внутрішню і зовнішню політику. Далі, не менш офіційні заяви членів українського уряду про економічний потенціал України. І такі ж офіційні заяви провладних політиків про те, що навіть під керівництвом Януковича Україна розвивається демократично.
Не менше і не більше, а всього лише так, що, власне, легко пояснити. Наприклад, твердим переконанням офіційних осіб України в тому, що, якщо президент України Янукович щось сказав - то це без заперечення істина в останній інстанції. Сказав в офіційному виступі в Брюсселі або в не менш офіційному інтерв'ю для газети «Le Monde», що Україна - гідна членства в Євросоюзі через грандіозні успіхи у розвитку демократії і величезного економічного потенціалу - значить, так воно і є! Ось вам і цілий крок з формування позитивного іміджу України в Європі, в чому українські можновладці навіть не сумніваються. Адже про це сказав їх великий президент!
Звернули увагу?
Та ж сама логіка, як і в СРСР, коли кожне слово Сталінів, Брежнєвих та інших стовпів радянського тоталітарного режиму сприймалося саме істиною в останній інстанції.
І можна було б з таким підходом до презентації України у світі повністю погодитися, якби не одна проблема. Вся справа в тому, що великим Янукович з його найближчим оточенням вважаються тільки в Україні, та й то аж ніяк не серед всіх верств населення. А ось в тому ж Брюсселі, Нью-Йорку чи Лондоні йому можна ходити по вулицях без всякої охорони на увазі того, що там його навіть впізнавати ніхто не буде. З цієї причини жителям Європи або США заяви про Україну нехай навіть і з боку президента Януковича - це всього лише привід для роздумів, але не істина в останній інстанції. Іншими словами, всього лише інформація, що пролунала на тлі іншої, дуже часто негативної, як те ж викрадення в центрі Парижа колишнього заступника генерального прокурора України Гайсинського. Якщо ви пам'ятаєте, за твердженням європейських ЗМІ, це викрадення було результатом якихось кримінальних «розбірок». І можете не сумніватися, що це читачів газети «Le Monde» цікавило куди більше, ніж офіційне інтерв'ю президента Януковича про Україну.
Тут же слід звернути увагу на те, що мова в даному випадку йде про країни цивілізовані, громадяни яких досить критично ставляться до офіційних заяв навіть своїх політиків, не кажучи про українських, які час від часу стають героями якихось скандалів. З цієї причини, для того, щоб цих громадян переконати у привабливості України, офіційних заяв з цього приводу української влади чи політиків, просто недостатньо. Для цього потрібно щось більш істотне, ніж офіційна заява, що українські державні чиновники з політиками ніяк не можуть зрозуміти через власну холопську звичку обожнювати державний офіціоз.
На жаль, цього державні мужі України не розуміють, а за великим рахунком - не хочуть зрозуміти. І все це з тієї причини, що все більше повертаються до норм життя, що дозволяє називати їх і «розумом», і «честю», і цілої епохи, враховуючи їхні наміри зберегти свою владу в Україну на довго.
Чим це закінчиться для України?
Судити досить важко, але при цьому з обов'язковим нагадуванням громадян цієї держави про те, що Імперія Зла, яку створили ці «розуми» і «совісті», в кінцевому підсумку розвалилася.
Детальну інформацію по проекту та проблемам, які з ним виникли дивіться на http://Abetka.org.ua

*Усі думки викладені у статті належать автору та не обов’язково співпадають із точкою зору адміністрації веб-ресурсу «Центри місцевої активності України»

 

Editor's Choice

Розвиток громад
Read Time: 1 min
Перегляди: 1621

 

Хочу окремо подякувати Леву Абрамову і Інституту соціокультурного менеджменту і всім партнерам, які долучилися до організації цього проекту за дуже успішне, якісне виконання даного, я б сказала стратегічного напрямку, який підтримала наша програма рік тому. Зрозуміло, що події, на кшталт сьогоднішньої, передує дуже багато інтелектуальної, аналітичної і організаційної роботи, результати якої ми будемо бачити впродовж наступних трьох днів конференції. Думаю, що не має необхідності довго розповідати про Міжнародний фонд «Відродження», так як він вже 20 років працює в Україні та всім добре знайомий,. Я думаю, що всім добре знайома вже Антикризова гуманітарна програма, тому що її ініціативи за останні 3 роки набули великого розголосу в громадському секторі, мені приємно бачити в цій аудиторії наших грантерів, які реалізують проекти в різноманітних сферах, починаючи від підтримки закладів культури, громадських організацій, які працюють з дітьми, молоддю, дошкільних навчальних закладів, загальноосвітніх шкіл, музеїв, бібліотек, екологічних ініціатив, інвалідів, біженців, бездомних, літніх осіб. Це далеко неповний перелік всіх цільових аудиторій, яким ми прагнемо допомогти за останні 3 роки. Загальний бюджет, який ми витратили на всі ці ініціативи на сьогоднішній день складає 6 млн. доларів. Дуже багато задають питань щодо того, як буде працювати наша програма далі. Я можу точно сказати, що ми будемо працювати ще один рік, до кінця цього року і ми все ще чекаємо підтвердження на 26 великих проектів, які були подані в Нью-Йорк на розгляд, тому будемо сподіватись, що хоча ця наша мікрогрантова діяльність закінчилася, але у нас будуть великі проекти, які триватимуть в деяких випадках 2 роки.

Editor's Choice

Розвиток громад
Read Time: 1 min
Перегляди: 2075

 

Днями на сайт Інституту соціокультурного менеджменту надійшло звернення від директора видавництва «Інформ-Україна» (Харків) Олександра Помиткіна, де йшла мова про доволі сумну ситуацію, яка виникла з його проектом «Абетка моєї країни України». Тут же слід зауважити, проекту, направленого на формування позитивного іміджу України у світі, що за ствердженням його автора, зараз може закінчитися навпаки катастрофою для цього іміджу. І все це завдяки байдужості та дивного ставлення з боку держави та цілої низки політиків України зовсім не до проекту «Абетка моєї країни України», а до України.
Наскільки це звернення заслуговувало уваги можна було судити з того, що окрім цього в ньому йшлося навіть про підозри у використанні чужої інтелектуальної власності у вигляді вказаного проекту міністра освіти і науки України Дмитра Табачника.
А далі коментарі з цього приводу з боку автора даного проекту директора видавництва «Інформ-України» письменника Олександра Помиткіна.
Ще в квітні минулого року в Києві на прес-конференції в УНІАН мною була зроблена офіційна презентація проекту «Абетка моєї Країни України, головною метою якого була презентація України у світі, як цивілізованої та миролюбної держави. І все це за допомогою створення дитячої абетки «Абетка моєї країни України», що розповідає про Україну дітям інших країн світу. При цьому особливої ​​уваги заслуговує те, що за задумом проекту творцями такої абетки повинні були стати діти Україні. Звідси ідея проведення всеукраїнської акції «Разом створімо Абетку моєї Країни України», початок якої ми оголосили із зазначеної прес-конференції.
А от наскільки наш проект міг дійсно впливати на формування позитивного іміджу України, судіть з того, що це перше в світі видання, яке розповідає про якусь країну дітям, обраним форматом у вигляді дитячої абетки. Та головне - це перше в світі видання, яке розповідає дітям про окрему країну, створене при безпосередній участі дітей цієї країни;
Окрім цього, враховуючи, що зміст «Абетки моєї Країни України» побудовано на пропозиції з боку дітей України дітям усього світу за допомогою створення таких абеток почати знайомитися і дружити в світовому масштабі, щоб уникнути в майбутньому війн, це видання розцінюється експертами, як масштабна мирна ініціатива, з якої виступають діти саме України.
Ось такі пріоритети, які безумовно дозволяють зробити Україну центром уваги світової спільноти, з витікаючими з цього перспективами впливу на формування позитивного іміджу України в світі. А тепер уявіть собі, що, незважаючи на все це даний проект в Україні не отримав свого логічного завершення. Справа в тому, що нам за рахунок власних коштів вдалося провести зазначену всеукраїнську акцію і таким чином підготувати до видання «Абетку моєї країни України», створену вперше в світі дітьми Україні. А от випустити її ми не змогли через більш, ніж банальну для такої ситуації причини - для цього не знайшлося коштів. Не знайшлося як у цілого ряду політиків, фондів і бізнесменів України. Так і у держави в особі міністерства освіти України, міністерства закордонних справ України та Адміністрації Президента. І все це, зауважимо, на тлі постійних розмов про необхідність формування позитивного іміджу України у світі, що за твердженням українських політиків може сприяти і підписанню договорів з Євросоюзом, і притоку в Україну іноземних інвестицій і звичайно ж успішному проведенню Євро-2012.
Ось така ось цікава історія, що закінчилася в кінцевому підсумку взагалі неймовірним чином.
Як повідомило 6 лютого Національне радіо України, міністр освіти і науки України Дмитро Табачник заявив про свій намір реалізувати відразу шість проектів, спрямованих на формування позитивного іміджу України за кордоном в рамках програми підготовки до Євро - 2012. При цьому один із зазначених проектів передбачає проведення, серед українських школярів всеукраїнського конкурсу з написання творів про Україну, які повинні розповісти світові про свою Батьківщину та український народ, якщо не все, то найцікавіше.
Звернули увагу?
Все точно так само, як і у нас, але тільки з одним уточненням - в результаті проведення нашої акції ми збиралися випустити «Абетку моєї країни Україна», розмістивши при цьому її для масового доступу на сайті міжнародного дитячого проекту «ABC world». А Табачник, виходячи з інформації, що прозвучала в зазначених новинах, обмежується Інтернет-версією, уникаючи назви проекту.
І, звичайно ж, можна в такій ситуації послатися на те, що, мовляв, міністру з проведенням такого конкурсу прийшла така світла думка в голову, хоч і з запізненням, але цілком усвідомлено і самостійно. Тобто, незалежно від нас, з огляду на те, що він не чув про наш проект в новинах, тому що не слухає радіо і взагалі не заглядає в Інтренет, де він висвітлюється. Звичайно ж, можна сказати і так або ще яким-небудь аналогічним чином, якби не одна деталь цієї історії. Вся справа в тому, що незабаром після офіційної презентації нашого проекту ми зробили офіційне звернення саме до міністра Табачника, попросивши прокоментувати наш проект з точки зору його доцільності. При цьому, з метою доведення його важливості, у доданих документах в деталях описали, як залучення до такої роботи дітей Україна вплине на виховання їх почуттів патріотизму та любові до свого народу. Та як розповідь про Україну за допомогою дітей може реально вплинути на формування позитивного іміджу України у світі, з урахуванням самого серйозного ставлення в цивілізованому світі до дітей взагалі і до кожної їхньої ініціативи гуманітарного чи соціального спрямування.
І ось тепер, уявіть собі, повідомивши зазначеним чином в найдрібніших деталях про наш проект міністерству освіти України, в кінцевому підсумку ми отримуємо негативну відповідь, яка наштовхнула на думку - чиновники цього відомства навіть не зрозуміли про що в даному випадку йде мова. Але через дев'ять місяців ці ж самі чиновники оголошують у вигляді ініціативи Табачника проект, мета, ідея, доцільність та ефективність якого пояснюється абсолютно такими ж характеристиками. Різниця тільки в незначній зміні форми його реалізації, про що йшла мова раніше, але з обов'язковим уточненням - кожен проект такого змісту починається з ідеї та цілі, в результаті чого форма його реалізації вважається лише формою, а не основою. І все це з тієї причини, що без ідеї і цілі форму підбирати не має сенсу.
Погодьтеся, дійсно дивні речі, що дозволяють прийти до висновку - в міністерстві освіти України, отримавши наші матеріали по проекту «Абетка моєї Країни України», не захотіли з нами співпрацювати тільки через те, що вирішили його притримати, а потім використовувати його ідею самостійно і незалежно від нас.
Ну а далі, як кажуть, без коментарів, враховуючи, що все це схоже на використання чужої інтелектуальної власності. І тут же наводить на питання - чому органи державної влади України відмовляються підтримувати ініціативи з боку громадянського суспільства, не соромлячись через якийсь час їх використовувати від власного обличчя? Може з тієї причини, що влада зацікавлена ​​в формуванні позитивного іміджу в світі не України, а свого власного?
Не знаю, які відповіді на ці питання дадуть громадяни України, але в свою чергу відразу зазначу, що такими жахливими підозрами історія з нашим проектом не обмежується. Справа в тому, що на велику біду для українських державних діячів, проблема з нашим проектом в даний час зросла до більш серйозного рівня, ніж навіть висунуті комусь претензії про порушення авторських прав. І все це з тієї причини, що проект «Абетка моєї Країни України» є першим кроком у реалізації масштабного міжнародного проекту «ABC world», в основі якого лежить робота по створенню аналогічних абеток про свої країни дітьми мало не всього світу. А далі, організована в рамках даного проекту «Естафета світу», що передбачає обмін такими абетками в світовому масштабі. І все це, починаючи за нашим планом з України, з чого й починається ця проблема та що пояснюється наступним чином.
Підготувавши до випуску нашу «Абетку» ще в жовтні минулого року, ми почали шукати кошти на її випуск і популяризацію, наївно вважаючи, що розуміння українською елітою необхідності поліпшення міжнародного іміджу України напередодні саміту з підписання договорів з ЄС, спростить цей пошук до мінімуму. Так ось у цьому якраз ми і помилилися. Як незабаром з'ясувалося, українська еліта бачила процес формування позитивного іміджу Україні в світі трішки інакше, в результаті чого значимість нашого проекту просто не оцінила. В результаті - повний провал, через що запланована нами офіційна презентація абетки про Україну на 18 грудня 2011 була просто зірвана.
При цьому зазначу, враховуючи, що випуск «Абетки моєї країни України» по нашому плану мав стати першим кроком у реалізації проекту «ABC world», в цей же час я займався формуванням складу засновників цього масштабного міжнародного проекту, для чого розіслав пропозицію виступити такими засновниками 28 впливовим міжнародним організаціям. З урахуванням же міжнародних норм, що вимагають від організаторів проектів такого рівня показати результати своєї роботи в даному напрямку, що спрощувало схвалення проекту, довелося викласти його передісторію. А значить, розповісти, що з цим проектом ми майже рік працюємо в Україні, в результаті чого не тільки провели акцію по створенню «Абетки моєї країни України» за допомогою дітей України, але й підготували її до видання.
Далі, через деякий час я став отримувати відповіді в результаті чого з'ясувалося, що три досить впливові міжнародні організації, висловили повне схвалення нашого проекту і почали обговорювати зі своїм керівництвом можливість участі. А цілий ряд інших зосередилися на його детальному вивченні. Таким чином, були отримані підстави для твердження про те, що наш проект, дійсно цікавий і якщо ми не знайдемо можливості зробити його презентацію з випуску «Абетки моєї країни України», він почнеться в іншій країні з випуску зовсім іншої абетки.
Ось тут-то я й задумався - а що в такій ситуації буде з іміджем України у світі? Що, якщо Україна не знайшла можливості підтримати саму серйозну мирну ініціативу своїх дітей і профінансувати випуск створеної цими дітьми абетки про цю ж Україну, в якій українські діти називають свою країну прекрасною і великою?
Самі розумієте, в такій ситуації імідж Україні просто завалиться, враховуючи, що такою новиною тут же скористаються абсолютно всі, хто намагається стверджувати, що Україна, незважаючи на своє європейське розташування, знаходиться на задвірках світової цивілізації.
А тут ще й жалість до цих дітей, які створюючи «Абетку моєї Країни України», дійсно називали свою Батьківщину прекрасною і великою країною. Звідси й рішення - з урахуванням того, що процес формування складу засновників проекту «ABC world» займе певний час, використати цей час для пошуку можливості все ж таки випустити абетку про Україну і таким чином зробити презентацію проекту «ABC world»  в Україні і з українськими дітьми. Іншими словами, докласти максимум зусиль та все ж таки домогтися головної мети нашого проекту - показати світові Україну цивілізованою, європейською державою, гідною місця в родині цивілізованих народів. Для цього я підготував відповідне звернення, в якому повністю описав ситуацію, що склалася і ще в кінці січня почав розсилати на цей раз не тільки політикам і бізнесменам України, а насамперед представництвам громадянського суспільства України. Окрім того аналогічне звернення я направив низці міжнародних організацій, українським діаспорам різних країн світу і навіть в посольства держав, що підтримують європейські настрої Україні.
А ось тепер уявіть собі головну інтригу цієї історії - в той час, коли наша творча група бореться за «Абетку моєї Країни України» вже навіть за межами України, в результаті чого про проблеми з нашою «Абеткою», в даний час знає досить велика кількість впливових міжнародних організацій і політиків, міністр освіти України заявляє про свій намір зайнятися реалізацією проекту, який чомусь по своїй суті копіює наш. І все це після того, як цей же самий міністр дев'ять місяців тому фактично відмовив нам у допомозі, що, природно, зазначено в моєму зверненні на цей раз, до так би мовити, світової громадськості.
Уявляєте рівень маразму?
Я думаю, представити це не складно, через що маю всі підстави заявити - шановний ви наш Дмитро Володимирович, світова популярність вам забезпечена! Але все це після того, як ми отримаємо відповідь на нашу заяву з вимогою пояснити ситуацію, спрямовану в міністерство освіти України 13 лютого.
Як ця історія позначиться на іміджі України?
Аж ніяк. Бо я, наприклад, впевнений, що ми знайдемо можливість показати світові нашу Україну за допомогою створеної українськими дітьми «Абетки моєї країни України». Саме – ми, під чим я розумію і громадське суспільство України, і громадських та політичних діячів, які дійсно піклуються за долю та обличчя нашої країни, а не лише балакають про це під час якихось виборчих перегонів.. І бізнесменів, які бачать в Україні не територію з ресурсами, які можна використати за для власного збагачення, а насамперед країну, в якій живуть чудові люди.
Тому, шановні друзі, долучайтеся до нашої акції «Разом створимо абетку моєї країни України», що принесе велику користь у ствердженні України у світі, як цивілізованої країни, спроможної висовувати самі цікаві мирні ініціативи. Та поважати не тільки власних дітей, але й дітей усіх країн світової спільноти, що на цей час дуже важливо для кожного з нас. Важливо з тієї причини, що створена українськими дітьми «Абетка моєї країни України» буде відповіддю на питання європейських політиків, наскільки Україну можна вважати цивілізованою країною. Та окремим діячам різних країн, які відверто висловлюються з приводу того, що Україна, як держава не відбулася. Наші діти дадуть відповідь на всі ці питання, передавши дітям інших країн «Абетку моєї країни України», запропонувавши при цьому розвивати з нашою країною самі дружні стосунки.
А що стосується тих, хто називаючи себе, так званою, державною, політичною чи бізнесовою «елітою», своїми діями і вчинками викликає подив та обурення не тільки в Україні але й за кордоном – так вони таким чином принижують зовсім не Україну, а насамперед, себе. І це тому, що вони не мають ніякого відношення до духовних та моральних цінностей, притаманним українцям. Цінностей, які дозволяють розцінювати українців цивілізованим народом з багатою, історично сформованою культурою, а Україну – державою, достойною місця у цивілізованому світі. А ось наскільки цей висновок має право на існування й доводить наша «Абетка моєї країни України», що пояснюється наступним.
В нашій абетці про Україну українські діти розповідають дітям інших країн світу, що характерними рисами українського народу є такі поняття, як честь, щирість, шанобливість, віра у Бога, любов до Батьківщини та інше. А тепер поміркуйте, наскільки ці риси притаманні частині так званої української «еліти», якщо навіть Богом для цієї «еліти» є не Господь Ісус Христос, а долар. Звідси й висновки про те, як можна відносити цю «еліту» до України, що й доводить наш проект навіть без уточнення з цього приводу. Іншими словами, доводить світу те, що Україна в дійсності зовсім інша ніж ті люди, які намагаються її презентувати собою у світі. Намагаються не випадково, про що мова піде окремо.
Детальну інформацію по проекту та проблемам, які з ним виникли дивіться на http://Abetka.org.ua

 

*Усі думки викладені у статті належать автору та не обов’язково співпадають із точкою зору адміністрації веб-ресурсу «Центри місцевої активності України»

 

 

 

Більше статей...

Сторінка 14 із 23