Розвиток громад

До вашої уваги розповіді громадських активістів, працівників закладів культури про роботу в період карантину. Валентина Чугуєвець, керівниця громадської організації «Центр Громадської Активності «Перемога», м. Олександрія, Кіровоградська область про те, наскільки нові умови життя вплинули на діяльність організації.

З настанням карантину нам в організації довелося дещо переглянули цінності. Визначити, що є найважливішим. Те, на що ми раніше витрачали більше часу - зараз стало менш важливим. Варто було розуміти, що у світі відбуваються зміни, що насправді часу не так багато, і раніше ми могли відкладати деякі справи на потім, то зараз стали більш сконцентровані та більш конкретні.

Важливо ще те, що у мене в організації багато людей похилого віку, які не були комп’ютерно грамотними, чи навіть ті, хто працював у бібліотеках, де ми зустрічались. Тому, взагалі не було можливості цього робити. За крайньої необхідності ми зустрічались в офісі по 2-3 людини. Але, переважно старались спілкуватись по телефону. Люди похилого віку придбали собі смартфони, тому, мали можливість перейти на роботу онлайн. Вони були вимушені вчитись користуватись, і правда, не завжди успішно. Наприклад, одна жінка, у якої донька в Ізраїлі – взагалі неможливо було з нею зв’язатись. І більше стало, якщо так можна сказати, зовнішніх комунікацій, що мені сподобалось.

Більш експертними організаціями нам були запропоновані безкоштовні програми, які раніше були платними. Тому, ми мали можливість слухати вебінари, таким чином навчались самі. Тепер знаємо, як проводити курси у себе в офісі, які ми планували раніше, залучаючи більше людей з різних міст України за допомогою онлайн-інструментів. Наразі плануємо провести свій захід онлайн. Раніше, коли проводили анкетування щодо «Навчання суспільної думки», то це, зазвичай, були люди старшого віку. Зараз, залучаємо і молодь, проводячи анкетування в соціальних мережах.

Ще я зіштовхнулась з тим, що треба звернути увагу на свій бренд. Ніколи особливо не звертала уваги на свій профіль у Facebook, Viber, що там написано, як підписано. Instagram взагалі не користувалась, а зараз бачу, що доволі багато можливостей є в ньому. Наприклад, я раніше спілкувалась більше з людьми похилого віку, ближче до себе, а так як зараз є потреба в тому, аби хтось показав, пояснив, то залучається більше молоді. Вони із задоволенням допомагають, ми спілкуємось, я ділюсь своїм досвідом, а вони показують те, що в їх компетенції, той же, наприклад, Instagram.

Нещодавно йшла мова про те, чого вони могли б навчати старших людей, подібні влаштовувати семінари. Ще хочу додати, що ми побачили наявність дуже великої конкуренції в сфері онлайн платформ і зрозуміли, що треба якось виділятися серед однакових послуг. Тому, ідеї почали з’являтись і ми над ними активно працюємо. Правда, це зовсім інший світ, 21 століття. Я згадую, коли мені подарували телефон і я пів року ніяк не могла почати ним користуватись, а за потреби просто дзвонила зі старого телефону з кнопками. Але коли все таки зрозуміла, що це важливо і почала користуватись цим телефоном, сенсорним, то зрозуміла, що зараз це просто необхідність. В роботі мені подобається програма Zoom.

Раніше, коли у нас був дводенний тренінг, треба було кудись їхати, що було затратно, а зараз за допомогою програми Zoom ми могли одночасно і говорити, і слухати, і конспектувати, і зустрічатись – чудово, дуже зручна платформа для навчання. У нас були навіть викладачі, які не вміли раніше – навчились користуватись. Ще у нас був семінар з написання проєктів для фондів. Я вперше самостійно створила процес запису для участі в проєкті: зробила опитування, люди цікавились, писали, а ми залучали їх до проєкту. Подібний досвід став для мене важливим. Спочатку, звісно, мені допомогли, надіслали шаблон, а я вже потім зробила за ним те, що потрібно мені. Або, наприклад, ми робили презентації – це теж для мене було в новинку. Нам давали приклади презентацій, а ми робили презентації своїх проєктів. Мені це дуже сподобалось. При спілкуванні з молоддю я почула, що то у школах вже є норма, діти це вміють, а для мене було «ноухау», будемо говорити, і дуже цікаво.

Взагалі, в місті наше життя дуже активно розвивається, адже багато хто був закордоном, де отримав певний досвід, і по приїзду почав цей досвід застосовувати, побачивши можливості тут. Наприклад, по одній з вулиць змінили кіоск, гарно оздобили, дуже стильно – казали, що бачили, як роблять «там» і приїхавши, вирішили подібне відтворити «тут». Бізнесі-дей більше почало з’являтись, наприклад, будинок культури викупили, не дивлячись на те, що в країні карантин. Зараз робиться ремонт, буде секція боксу ті інші. Тобто, те, що ми починали, вони продовжують над цим працювати, але додають щось нове.

Будинок культури оживає і ми цьому дуже раді, адже те, що ми робили, тепер має продовження. З приводу доступу до інформації, в контексті діджиталізації, то що цікаво. До бібліотеки зараз і незручно ходити, адже кожні пів години там прибирання, комп’ютери вимикають, потім проходить значний час, поки вони завантажаться. Там ще ремонт новий зробили і все змінили, і тому вже не так затишно.

Наразі мені не вистачає впевненості в собі, аби займатись організацією від початку до кінця. Хотілось би знати про різні можливості. Чуло про багато платформ і є бажання розуміти в яких випадках, що краще використовувати. Хотілось би знати, як я можу викладати/проводити тренінги за допомогою онлайн-інструментів. Тим більше ,якщо діти в школу не ходять – їм потрібна допомога, це може бути як бізнес, так і громадська діяльність.

*Матеріал взятий з Бюлетню_НДО-Інформ_2020_1(58). ст. 3-4

Актуальні знання та навички у 2020 році – цифрове мислення, цифрова компетентність та медіаграмотність. Чому?

Ми живемо в сучасному інформаційному суспільстві, де попереду той, хто володіє інформацією.  Кіровоградщина усвідомлює це і прагне бути діжитал-центром України. Так 20-21 серпня 2020 року Інститутом соціокультурного менеджменту було проведено тренінг «Реалізація громадських ініціатив в епоху діджиталізації» для 25 активних громадян Приютівської ОТГ Кіровоградської області. Тренінг проводився в рамках проекту «Перехід до цифрового мислення» за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Робота учасників передбачала теоретичні і практичні напрацювання за двома блоками: медіаграмотність та цифрова компетентність.

ЦИФРОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ

Громадський сектор повинен володіти навичками цифрової компетентності, адже це вміння, яке виводить громадську діяльність на новий рівень. Учасники пропрацювали «Рамку цифрової грамотності для громадян DigComp 2.1»: інформаційна грамотність; комунікація та співпраця; створення цифрового контенту; безпека; вирішення проблем. Головним базисом тренінгу був розгляд 10 цифрових стратегій. Для формування повноцінного уявлення про стан розвитку цифрового суспільства, учасники ознайомилися з останніми дослідженнями зі сфери дідіжиталізації в Україні від Міністерства цифрової інформації, Factum Group Ukraine  та Hootsuit.

Створення якісного медіаконтенту це 50% пізнаваності тієї чи іншої ініціативи. Задля напрацювання практичних навичок створення візуального контенту учасники мали змогу познайомитися та практично попрацювати з такими онлайн платформами як: графічні редактори Canva, Crello, Pixlr; відео редактори Quik та Videoleap. Об’єднавшись у групи учасники створювали зображення для соціальних мереж як анонс певного заходу, зокрема, «Гарбуз Фест», «Ранкова кава у бібліотеці» тощо. Цікавою була робота із створення учасниками коротких відео роликів про навчання на тренінгу та простори смт. Приютівка.

Медіаграмотність

Другий блок тренінгу був орієнтований на підвищення рівня медіаграмотності учасників. Зокрема, учасники занурились у поняття – що таке інформація, її різновиди; що таке ключове повідомлення,  основні жанри, формати медіа та нові медіа роботи. Важливим аспектом діяльності громадського активіста є правильне визначення та розуміння своєї цільової аудиторії. Саме тому учасники тренінгу працювали над наступним напрямком «Цільова аудиторія- які де її знайти?», де визначали свою аудиторію, вчилися адаптувати інформаційні повідомлення для різних типів аудиторії.

Навички медіаграмотності актуальні як ніколи – вміння критичного мислення, розуміння та перевірка інформації тощо. Тож учасники отримали практичні інструменти для перевірки інформації, пропрацювали «Фейк/не фейк» повідомлення та базові засади роботи у соціальних мережах.

Отже, Кіровоградська область впевнено прямує до розвитку високого рівня цифрового мислення. Про те, що навчання вдалося – свідчать приємні відгуки учасників.

Це був перший з чотирьох тренінгів в рамках проекту «Перехід до цифрового мислення», згодом ще 60 представників громадського сектору Кіровоградщини пройдуть навчання на тренінгу «Реалізація громадських ініціатив в епоху діджиталізації». Необхідні знання та навички сприятимуть створенню синергії між громадами в сучасному інформаційному просторі. Далі буде.

Оксана Абрамова , кандидат педагогічних наук, доцент Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (м. Кропивницький), освітня експертка про те, чи впоралася сфера освіти з умовами, які постали під час пандемії COVID-19, як використовувались онлайн-інструменти, які ризики онлайн-навчання та чи готова сфера освіти розпочати навчальний рік онлайн.

Суспільство в цілому було не готовим до різкого переходу на дистанційні форми навчання, а ні психологічно, а ні технічно. Перші 2 тижні майже всюди «освіта завмерла» в очікуванні інструктажів та вказівок від керівних структур. Коли стало зрозумілим, що карантин надовго увійшов у наше життя, і навчальний рік необхідно буде завершувати в дистанційному форматі, освіта потроху почала реагувати та пристосовуватися до реалій сьогодення.

Говорячи про те, чи впоралася система освіти із навчанням у період карантину складно, адже усе залежало від кожного конкретного випадку, регіону, педагогічного колективу, їхньої готовності працювати у таких умовах та навиків роботи із цифровими пристроями. Зараз багато освітян говорять про те, що найбільше постраждали незахищені верстви населення, учні та вчителі, що банально не були забезпечені технічними можливостями: планшет, комп’ютер, сучасні засоби зв’язку, доступ до інтернету тощо.

Зараз проводиться багато опитувань, де в цілому вказано, що більшість дітей продовжували навчання під час карантину (наприклад, https://eo.gov.ua/wp-content/ uploads/2020/04/Rezul-taty-opytuvannia22Navchannia-ditey-pid-chas-karantynu22. pdf). Найдоступнішим засобом комунікації для учасників освітнього процесу став смартфон (це і із власного досвіду), тому організація дистанційної освіти здійснювалася через соціальні мережі та месенджери, зокрема, Viber у поєднанні із застосуванням різних ресурсів, у залежності від виду та мети заняття. Viber слугував для обговорення нагальних питань, що виникали між учасниками освітнього процесу, розсилки оголошень, завдань, посилань на інші освітні ресурси дистанційного навчання тощо.

Найпопулярнішими інструментами та платформами для здійснення дистанційної освіти стали Moodle, Zoom, Google Classroom, YouYube тощо. Для вчителів існує низка українських платформ та ресурсів для самоосвіти: На Урок, Prometheus, EdEra та інші. Для обміну файлами застосовували хмарні середовища (Google) та електронну пошту (gmail.com), соціальні мережі й месенджери (Viber), завантаження файлів у Moodle тощо. При конфлікті версій програмного забезпечення у надісланому файлі могли ставатися певні проблеми, наприклад, були такі випадки, коли відбувалося злиття слів (зникали пробіли між словами), змінювалося розташування тексту чи фото на аркуші тощо.

Сьогодні, на мою думку, скоріше, треба говорити не про дистанційне, а запровадження змішаних форм навчання. Дистанційне навчання не спроможне повністю компенсувати взаємодію між педагогами та учнями/студентами, забезпечити формування необхідних компетенцій та м’яких навичок. Для забезпечення освітнього процесу у форматі дистанційного чи змішаного навчання із нового навчального року 2020/2021 необхідно вже зараз здійснити велику підготовку у навчанні педагогічних кадрів, забезпеченні технічними можливостями, психологічній підтримці усіх учасників освітнього процесу, детально вивчити стан готовності закладів освіти до такого навчання. Там, де будуть виявлені проблеми із технічним забезпеченням, необхідно спрямувати цільові субвенції для організації дистанційного чи змішаного навчання.

Особисто мені імпонує варіант запровадження змішаного навчання, коли, наприклад, лекції для великої кількості слухачів, може відбуватися як вебінар чи відео-лекція, а практично-лабораторні заняття, інтерактив здійснюватиметься в аудиторіях та лабораторіях у режимі живого спілкування учасників освітнього процесу.

Також вважаю, що доцільним буде зменшення наповнюваності класів/груп. Важливим є сприйняття суспільства позиції, що педагог організовує освітній процес, дитина повинна навчатися, а батьки забезпечити можливості дитині навчатися, державні інституції здійснювати всіляку підтримку усіх учасників освітнього процесу.

*Матеріал взятий з Бюлетню_НДО-Інформ_2020_1(58)  ст. 12-14.