Викладачі Кіровоградського національного технічного університету (КНТУ) другий рік поспіль за підтримки офісу зв’язку НАТО в Україні та за участі Інституту соціокультурного менеджменту реалізували соціальний проект, що був направлений на адаптацію військовослужбовців, які були звільнені в запас або підлягають скороченню з лав української армії. Адаптація до нових умов життя поза армією, шляхом отримання нової спеціальності - найкращий шлях, як на думку військових, так і на думку викладачів. Особливо, якщо на цю спеціальність дійсно є високий попит на ринку праці регіону. Для Кіровоградщини, яка є житницею України, без сумнівів, це спеціальності, пов’язані з аграрною сферою.
Тож керівництво університету, проаналізувавши попит та пропозиції ринку праці регіону, вирішили запропонувати військовослужбовцям області навчатися аграрному менеджменту. Цього року вже традиційно урочисто, за участі вищого керівництва університету, Крістофера Штатудта – керівника програми були вручені сертифікати слухачам програми. Микола Петренко, перший проректор КНТУ побажав випускникам успішного початку нового цивільного життя та реалізації своїх нових знань та вмінь на практиці. Слова вітань звучали і від пана Штаудта.
Враховуючи, що регіон потребує результативних реформ у всіх сферах життя, КНТУ та ІСКМ продовжують реалізацію спільних соціально-гуманітарних проектів, що спрямовані на зміни в соціальному секторі Кіровоградщини: за участі експертів КНТУ та ІСКМ розробляється ряд програмних документів в рамках ініціативи голови Кіровоградської обласної державної адміністрації С. Ларіна – «Центральний регіон 2015». І не останнє місце в переліку пріоритетних питань посідає соціальна адаптація військовослужбовців.
* - НДО-Інформ №4(39), 2010
Профілактичною кампанією «Я говорю алкоголю – ні!», що була реалізована за сприяння ІСКМ, ми намагалися змінити ставлення підлітків до вживання алкогольних напоїв. Наша організація прагнула продемонструвати підліткам і молоді можливість відпочивати і без алкоголю.
Бліц-опитування здійснювалось на центральній площі міста Кіровограда. За допомогою спеціально розроблених анкет волонтери проекту дізнавалися, що ж все-таки населення міста Кіровограда знає про проблеми дітей з обмеженими функціональними можливостями. Виявилось – майже нічого. Навіть родини, в яких є діти з вадами здоров’я, мало що знають про організації, які займаються такими питаннями, досить важко йдуть на будь-який контакт. Люди замикаються у своєму горі, а потім скаржаться, що їм ніхто не допомагає. Мабуть все-таки варто говорити, щоб тебе почули, діяти, щоб тебе побачили.
