Центри місцевої активності

За сприяння Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у співробітництві з Програмою Ради Європи «Посилення інституційної спроможності органів місцевого самоврядування в Україні» було організовано конкурс кращих практик місцевого самоврядування. Випускник «Школи громадської участі-І», Леонід Жовтило подав на конкурс практику по створенню Центрів місцевої активності для розвитку громад, яка з 2012 року реалізовується у закладах культури Маловисківського району Кіровоградської області. Робота нашого колеги отримала відзнаку конкурсу (диплом).

Телебачення в Україні так і залишається нелетальною зброєю для громадських організацій у війні проти системи та її представників: чиновників і корупціонерів. А могло б стати летальною і вже давно вирішити долю «війни» за верховенство громадського контролю й закону над діями влади.

Громадські організації часто або недооцінюють силу телебачення, або неправильно використовують цей ресурс. Як і в радянські часи, представники ГО з’являються на екранах, аби прозвітувати про виконану роботу або, гірше того, - подякувати місцевій і центральній владі чи політичній силі за допомогу в організаціїї того чи іншого заходу різних ступенів важливості. Такі «спікери» можуть навіть розповісти про «діяльність» своєї організації. Зазвичай - у цифрах.

Це призводить до того, що глядач, заради якого громадський активіст насправді й прийшов на ТБ, просто перемикає на канал, де розважають «голоси», «таланти» й «екстрасенси», розчарувавшись в громадських організаціях, як таких. Звісно, що й самі телевізійники не в захваті від зустрічей з активістами, котрі просто невигідні й нецікаві телеканалам.

Учасники дискусії:

Андрій Гардашніков, лікар-онколог, ведучий авторської програми Кіровоградського обласного радіо «Сімейний лікар», блоггер, громадський активіст, бард. Андрій намагається розробити стратегію і тактику боротьби за створення хоспісу в Кіровограді, співавтор проекту «Хоспіс».

Лев Абрамов, президент Інституту соціокультурного менеджменту (ІСКМ), громадський діяч, тренер-консультант, розробник та співавтор видань з питань розвитку громад та трансформації закладів культури в Центри місцевої активності.

Олена Кваша, телевізійна ведуча, учасниця проекту ІСКМ «Школа громадської участі», співавтор проекту «Ніхто, крім нас!», присвяченого найкращими громадським ініціативам, що виходить в ефірі «Кіровоградського Інтернет Телебачення». Олена пропонує залучити до цієї боротьби інструменти впливу, що є ЗМІ, та у центрів місцевої активності.

Хотілось би розглянути одну болючу проблему, що протягом 20 років в Кіровограді не вирішується, та запропонувати її можливий варіант вирішення за допомоги громадських інструментів впливу, так як центри місцевої активності. Проблема ця - хоспіс, точніше – його відсутність в обласному центрі, та й в районах області.

Координатор польської мережі Центрів активності локальних, Олена Хоткевич, яка також стала тренером на “Школі громадської участі”, поділилася своїм досвідом, а також враженнями про процес впровадження центрів місцевої активності на Україні.

Олено, розкажіть про сучасне життя ЦАЛ у Польщі, підтримка з боку жителів, фінансування.

Програма ЦАЛ працює в Польщі вже з 2000 року, хоча сама програма почала розвиватися із 1998 року. Ми пройшли вже довгий шлях, у нас накопичився певний досвід в роботі по інтеграції та активізації місцевих громад. Найголовніше що – зараз у нас такий лозунг у нашій програмі – це відкрий силу місцевої громади.