Висновки аудитів

Оцінку проектів і програм, як правило, здійснює група фахівців. Кількість учасників цієї групи варіюється залежно від масштабів проекту й складності проблеми, що вирішується в проектній діяльності. У самому процесі оцінки можна виділити три етапи: підготовчий, основний, заключний. Підготовчий етап включає в себе попереднє ознайомлення, в результаті якого обирається проблема оцінки та здійснюється її планування. На основному етапі збирається фактичний матеріал і проводиться його аналіз. В процесі заключного етапу пишеться звіт про оцінку. На кожному із цих етапів вирішуються специфічні завдання. 
Розглянемо специфіку підготовчого етапу оцінки. Зміст цієї роботи багато в чому визначається видом самої оцінки (попередня, процесуальна, завершальна).
Мета попередньої оцінки - встановити адекватність розробленої програми, проекту потребам цільової групи, оцінити можливості вкладення грошей у матеріальні та інтелектуальні цінності, проаналізувати альтернативні варіанти, прийняти рішення про інвестування представленого проекту.
При аналізі кожного розділу проекту окреслюється коло питань, що повині стати предметом вивчення.
Аналізуючи актуальність проблеми, на рішення якої спрямований проект, варто звернути увагу на наступні питання:
• чи відповідає проблема місії організації?
• чи визначені фактори, які впливають на виникнення проблеми?
• чи сформульовані кількісні або інші показники, за допомогою яких можна визначити вихідні дані?
• чи є достовірними джерела, на які робляться посилання при постановці проблеми?
При оцінці розділу проекту, у якому автори визначають цілі і завдання проекту можна використати наступні питання:
• наскільки реалістичної є мета проекту?
• чи є мета чимось, з чим організація - грантодавець захоче бути пов’язана?
• чи є завдання точними, вимірюваними?
• чи пов’язані завдання логічно й емпірично з досягненням мети?
• чи представлені показники, які можна виміряти й за допомогою яких можна буде оцінити ступінь виконання завдань по завершенні проекту?
• наскільки вимірювачі проекту незалежні від сутності проекту? Необхідно впевнитися, що показники проекту не є тавтологічними.
• чи випливають логічно й емпірично завдання проекту з опису й аналізу проблеми?
• чи чітко визначені бенифіціарії проекту, їх категорії та кількість?
• чи пов’язані бенифіціяри з завданнями?
• чи можна буде осягнути й змінити блага від проекту?
• чи пов’язані завдання одне з одним логічно й чи розташовані вони в пріоритетному порядку?
• чи можна емпірично виміряти взаємозв’язок між завданнями? (4)
Аналізуючи види діяльності (заходи) по проекту важливо звернути увагу на наступні питання:
• чи відповідають види діяльності цілям та завданням проекту. Іншими словами: чи існує логічний взаємозв’язок між заходами та завданнями?
• чи сприяють заплановані заходи вирішенню проблеми, що була визначена раніше?
• чи достатньо в наявності аргументів, що підтверджують необхідність вибору саме цих заходів?
• чи пов’язані заходи між собою таким чином, що їх послідовна реалізація обов’язково призведе до досягнення мети проекту?
• наскільки реалістичні види діяльності з точки зору їх масштабності, а також часових та фінансових обмежень?
• чи відповідають заплановані види діяльності історичним та культурним цінностям місцевої громади?
• яка частка ризику в проведені заходів інноваційного проекту?
• у випадку моделі, яку можна тиражувати: яке коригування необхідно провести з урахуванням специфіки місцевих умов?
• чи можливо виміряти захід із точки зору витрат зусиль, ресурсів, годин та коштів? 
Особливу увагу в попередній оцнці варто приділити аналізу ризиків. У вирішенні цього завдання допоможе наступний перелік питань:
• наскільки реальні потенційні загрози в соціальному та політичному середовищі проекту?
• чи визначені в проекті можливі ризики?
• який вплив на проект справлять вони у випадках, якщо виникнуть проблеми?
• чи заплановані заходи для запобігання ризикам? 
Аналізуючи бюджет проекту, спеціалісти звертають увагу на наступне:
• точність позиції бюджету відносно відображення витрат по веденню проектної діяльності;
• чи оптимальний розподіл витрат на прямі, непрямі та накладні витрати?
• чи відповідає вартість послуг загальновизнаним стандартам для запропонованого виду проекту?
• чи відповідають засоби організації (наявні, матеріальні) для виконання обов’язків по розподілу витрат?
чи враховується поточний рівень інфляції?
• чи чітко розділяються кошти, що отримуються від донора та з інших джерел?
Попередня оцінка завершується ухваленням рішення про доцільність фінансової підтримки розглянутого проекту (або про відмову).
Специфіка процесуальної й завершальної оцінок полягає в тому, щоб поліпшити ефективність технології, що лежить в основі проектної діяльності. Звідси головне завдання полягає в тому, щоб виявити ситуації (проблеми) в організації, які негативно позначаються на економічності, ефективності або результативності проекту. Ці проблеми можуть бути різними: природними й соціальними, короткочасними й довгостроковими, простими й складними, персональними й груповими, окремими й структурними. В оцінці проектів пріоритет віддається проблемам довгострокового, соціального й структурного характеру.
Починається оцінка з підготовчого етапу. На цьому етапі важливо визначити проблему оцінки, розробити її мету й завдання, підібрати групу фахівців, що беруть участь в оцінці, визначити, якого роду інформацію необхідно збирати, вибрати методи, адекватні поставленим завданням, визначитися з вибіркою для дослідження, скласти план оцінки.
Приступаючи до оцінки, необхідно дати чіткі відповіді на питання: для кого вона проводиться і з якою метою. Важливо вивчити сферу, що піддається оцінці. Якщо оцінюється діяльність конкретної організації, треба зібрати повну інформацію про неї (кількість працівників, функціональні обов’язки, види діяльності, її правові основи, фінансування, корпоративну етику та ін.). Визначаючи проблеми для оцінки, необхідно пам’ятати про те, що індикаторами проблеми можуть бути:
• недоліки в якості послуг (наприклад, затримки в поширенні інформації, накопичення нерозглянутих справ й ін.);
• велика кількість скарг або апеляцій від громадян;
• збільшення витрат через потреби в нових ресурсах;
Маючи на увазі ці індикатори, варто проводити аналіз і шукати нові проблеми або причини проблем у тій сфері, що аналізується.
Формулюється проблема оцінки лаконічно й зрозуміло. Наприклад: “Багато людей умирають від СНІДу”, “Кількість ВІЛ-інфікованих постійно зростає”, “Медична освіта відносно СНІДу не дає істотних результатів”.
На основі попереднього вивчення складається робочий план оцінки. Необхідно вказати кількість людино-годин для проведення оцінки. Графік виконання основних робіт повинен бути реалістичним. Необхідно вказати дати початку й завершення оцінки. При визначенні часу, необхідного для виконання тих або інших видів робіт (наприклад, для планування, проведення інтерв’ю, фокус-групи й ін.), можна використати дані із попереднього досвіду. Графік роботи можна скласти у вигляді плану дій або графіку-сітки.


* - Азарова Т.В.,Абрамов Л.К. Технологія оцінки соціальних програм та проектів - Кіровоград:ІСКМ, 2008 - 100с., розділ 2.1.