
Вийшов з друку другий том колективної монографії«Місцевий розвиток за участі громади», в розробці якої прийняли участь фахівці Інституту соціокультурного менеджменту, - «Інституційні та прикладні аспекти управління місцевим розвитком, орієнтованим на громаду», видано ТОВ «ВТД "Університетська книга"», м. Суми.
У другому томі монографії викладено інституційні та прикладні аспекти управління місцевим розвитком, орієнтованим на громаду, приділено увагу економічним та фінансовим складовим соціально-економічного розвитку територіальних громад. Для фахівців з управління соціально-економічним розвитком, державних службовців, представників органів місцевого самоврядування, громадських діячів, викладачів, аспірантів, студентів економічних, управлінських та соціально-гуманітарних спеціальностей. Восьмий розділ «Центр місцевої активності як суспільний інститут розвитку громади» було підготовлено фахівцями Інституту соціокультурного менеджменту, м. Кіровоград - Азаровою Т.В. та Абрамовим Л.К.
З приводу розповсюдження видання звертайтесь до Проекту ПРООН "Місцевий розвиток, орієнтований на громаду".
Підготовку та видання матеріалів монографії здійснено за підтримки проекту "Місцевий розвиток, орієнтований на громаду - ІІ", який фінансується Європейським Союзом та спів фінансується і впроваджується Програмою розвитку ООН в Україні. Думки, висновки та пропозиції, які містяться у цих матеріалах, належать авторам і не обов’язково відображають погляди Європейського Союзу чи ПРООН.

Профілактичною кампанією «Я говорю алкоголю – ні!», що була реалізована за сприяння ІСКМ, ми намагалися змінити ставлення підлітків до вживання алкогольних напоїв. Наша організація прагнула продемонструвати підліткам і молоді можливість відпочивати і без алкоголю.
Бліц-опитування здійснювалось на центральній площі міста Кіровограда. За допомогою спеціально розроблених анкет волонтери проекту дізнавалися, що ж все-таки населення міста Кіровограда знає про проблеми дітей з обмеженими функціональними можливостями. Виявилось – майже нічого. Навіть родини, в яких є діти з вадами здоров’я, мало що знають про організації, які займаються такими питаннями, досить важко йдуть на будь-який контакт. Люди замикаються у своєму горі, а потім скаржаться, що їм ніхто не допомагає. Мабуть все-таки варто говорити, щоб тебе почули, діяти, щоб тебе побачили.




