\n\n
Моргун Віталій, голова благодійної організації «Волоський фонд розвитку громади», учасник Другої Національної конференції "Реформування закладів культури", проведеної Інститутом соціокультурного менеджменту 7-9 лютого 2012 року відповідає на запитання "Як ви вважаєте чи необхідно сьогодні трансформувати заклади культури в центри місцевої активності?"
Я представляю організацію, яка працює в напрямку розвитку місцевих громад Дніпропетровської області з 2002 року. Починали ми працювати саме з районними будинками культури та бібліотеками. Ми дуже хотіли тоді допомогти закладам культури адаптуватися до нових умов, і не просто вижити, а й навчитися працювати по-новому, стати корисними та необхідними своїй громаді, використовуючи для цього переваги співпраці з ГО.
Ми тоді створювали систему інформаційно - консультативних пунктів на базі районних закладів культури. Забезпечили їх всім необхідним: методичними матеріалами з питань менеджменту, фандрейзингу, PR і технологій партнерства, інформацією про те, що відбувається в інших регіонах області та України, програмах і конкурсах міжнародних фондів і донорських організацій. Підготували 20 методистів – консультантів для ІКП. Але в процесі роботи з’ясувалося, що система культури області в цілому не була готова до подібних пропозицій. Ми отримували розуміння від окремих представників управлінських структур, але, як тільки мінялося керівництво, виникали проблеми навіть із запрошенням учасників освітньої програми на тренінги. Ще більші проблеми були у наших методистів- консультантів.
Своїми думками щодо розвитку культури та спогадами про минуле поділився пенсіонер, колишній директор Баландинського клубу Камянського райну Черкаської області Г.Х.Городиський.
«Тоді, коли я прийшов з армії, в 1969 році клубу не було. Ми зробили його з комори – великої пустої будівлі. Мене назначили директором цього так званого Баландинського клубу Кам’янського району Черкаської області. Полу не було, був діл – земляний. Пристроїли сцену. Світла також не було, використовували лампи, декілька всього. Так існували декілька років…
Вже згодом з’явилося світло. Молодь була дуже активна, проводили концерти, ставили п’єси, співали пісні. Так я проробив 13 років. Було дуже багато гуртків, учасниками яких були і малі і дорослі. На кожне свято влаштовували вечори, де збиралися всі жителі села відпочити після важкої роботи. Також проводили лекції на різноманітні теми, виступали вчителі зі школи. Приїжджали лектори з району. Тоді ще мало було громадських об’єднань чи організацій. Було товариство "Зоря".
Нас завжди підтримував район. Надавав невеличку фінансову допомогу на ремонт. Можна було поїхати і взяти костюми для свята. Да і жителі села були не байдужі, і допомагали, як могли. Спільними зусиллями ми робили багато роботи для розвитку нашого будинку культури. За гарну роботу нас завжди нагороджували. Мені подарували магнітофон, старенький правда, але ми були дуже задоволені. В ті часи було мало музичних інструментів, один тільки баян, під який ми ввечері влаштовували танці.
Після 15 років своєї роботи на посаді завідуючого, я став працювати кіномеханіком. Телевізору в нас не було, кіно дивилися на білому полотні. А коли колгосп купив перший телевізор, ми після клубу бігли на ферму його дивитися. Це був у нас «Червоний куток». Пізніше купили телевізор і в клуб.
Через декілька років збудували новий будинок культури. Перші роки було дуже добре – з’явилася апаратура, стало набагато легше влаштовувати свята. До нас приїздили колективи спочатку з Кіровограда, а потім і з Києва. Нова будівля, багато людей, особливо після старого клубу, що був раніше. Ми стали проводити більше заходів для громади: вечори на Новий рік, Різдво та інші свята.
Мені дуже прикро, що зараз зовсім все не так, не та культура, не та молодь… засмучує те, що будинки культури занепадають. Все менше і менше людей бажають цим займатись. Зараз набагато більше можливостей для покращення умов діяльності будинків культури, але їх ніхто не використовує. Ми - ті, хто раніше віддав свої сили на розвиток культурного життя селян, вже не можемо цього робити, а дуже хочеться все відновити…»
* - НДО-Інформ №4(39), 2010
Цими словами академіка Юрія Мальованого із його вірша, присвяченого пам'яті Василя Сухомлинського, хочу розпочати короткий нарис про діяльність Української Асоціації імені В.О. Сухомлинського. Адже нещодавно світова спільнота святкувала 85 років від дня народження видатного педагога і основні заходи з цього приводу відбувалися на території Кіровоградської області, де у селі Павлиш з 1948 по 1970 рр. жив і працював директором Василь Олександрович.
...Більше за все мене вразили слова дочки Сухомлинського, Ольги Василівни, яка, відповідаючи на закиди журналістів про відсутність фінансування та нормальної технічної бази у сучасних школах, а отже і про відсутність мотивації у вчителів до впровадження гуманістичних ідей великого педагога, сказала: "Згадайте, що у Василя Олександровича у сільській школі не було нічого, окрім крейди, указки та дошки. І в таких умовах він зумів побудувати систему виховання дитини, спираючись на природу: на схід сонця, на квітку, на гудіння бджоли". Звичайно, погодилась вона, стан освіти сьогодні багато в чому є соціально зумовленим - відсутністю нормальних умов проживання для молодих вчителів на селі, низьким рівнем захищеності тих, хто виходить на пенсію. Але головне - бажання творити і бути вправним інженером дитячих душ.
Втім, зараз мова не зовсім про проблеми вчителів та системи освіти в Україні загалом. Мова піде про неприбуткову громадську організацію - Асоціацію В.О. Сухомлнського, голова якої, Ольга Савченко, також приїздила до Кіровограда на Другі Міжнародні та Десяті Всеукраїнські читання, присвячені пам'яті Великого педагога.
Ольга Яківна, академік АІШ України, на прес-конференції розповіла журналістам, що Українська Асоціація Василя Сухомлинського була заснована в листопаді 1990 року як добровільна громадська організація, покликана досліджувати і впроваджувати в життя творчу спадщину вченого-педагога. У рамках своєї діяльності Асоціація проводить семінари та конференції, а також конкурси для педагогів, об'єднуючи таким чином небайдужих науковців, вчителів, студентство із різних регіонів України.
словами пані - академіка, членство в Асоціації може бути індивідуальним чи колективним і члени сплачують на рахунок організації членські внески у сумі від 10 до 100 гривень. Частина від цих коштів надходить на рахунок Павлиської школи, що допомагає закладу існувати в наш нелегкий час. Рештку витрачають і на видання книг, і на проведення вищезазначених заходів.
На початку дев'яностих років Асоціація виграла декілька грантів від МФ "Відродження", один - на придбання комп'ютера для Павлиської школи, інший - на видання книги про Сухомлинського. От і все. Чи не дивно, що відома в усій державі організація із численним членством та безліччю талановитих людей в її лавах не використовує можливості, що їх надають для НУО різноманітні благодійні фонди та організації?!
Справа тут, мабуть, у консервативності поглядів засновників більшості громадських організацій, що заважає їм діяти відповідно до вимог сучасності. З іншого боку діяльність Асоціації Василя Сухомлинського є прикладом того, як маючи всі передумови для ефективної і тісної співпраці із грантодавчими структурами можна плідно працювати і з структурами державними. Як кажуть, кожен робить свій вибір.
* - НДО-Інформ №10 (22) жовтень, 2003
АНТИКРИЗОВА ГУМАНІТАРНА ПРОГРАМА
ІНСТИТУТУ ВІДКРИТОГО СУСПІЛЬСТВА (НЬЮ-ЙОРК-БУДАПЕШТ) ТА МІЖНАРОДНОГО ФОНДУ «ВІДРОДЖЕННЯ» (МФВ)
оголошує конкурс "Трансформування закладів культури в осередки громадської активності та залучення творчих колективів до благодійництва" Мета конкурсу – підтримати проекти з покращення функціонування тих закладів культури, які потерпають через фінансову кризу, втім здатні оновити та розвинути свою діяльність, а саме: надати підтримку активності громад та творчих колективів сіл, селищ і малих міст шляхом трансформування будинків культури та бібліотек в місцеві осередки громадської активності на користь громади. Детальніше на сайті Міжнародного фонду "Відродження": http://www.irf.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=31444:2010&catid=160:con-anti&Itemid=393
Учасники конкурсу – громадські організації, благодійні фонди, органи самоорганізації населення, їхні коаліції, мережі та об’єднання, які мають досвід роботи з громадою, сприятимуть активізації громад для вирішення життєво-важливих проблем у часі кризи, а також заклади культури сільської місцевості та малих міст.
На сайті 79 гостей та користувачі відсутні
