Кропивницький, Україна adm.iscm@gmail.com

Висновки аудитів

Сучасні виклики освіти в умовах пандемії*

Оксана Абрамова , кандидат педагогічних наук, доцент Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (м. Кропивницький), освітня експертка про те, чи впоралася сфера освіти з умовами, які постали під час пандемії COVID-19, як використовувались онлайн-інструменти, які ризики онлайн-навчання та чи готова сфера освіти розпочати навчальний рік онлайн.

Суспільство в цілому було не готовим до різкого переходу на дистанційні форми навчання, а ні психологічно, а ні технічно. Перші 2 тижні майже всюди «освіта завмерла» в очікуванні інструктажів та вказівок від керівних структур. Коли стало зрозумілим, що карантин надовго увійшов у наше життя, і навчальний рік необхідно буде завершувати в дистанційному форматі, освіта потроху почала реагувати та пристосовуватися до реалій сьогодення.

Говорячи про те, чи впоралася система освіти із навчанням у період карантину складно, адже усе залежало від кожного конкретного випадку, регіону, педагогічного колективу, їхньої готовності працювати у таких умовах та навиків роботи із цифровими пристроями. Зараз багато освітян говорять про те, що найбільше постраждали незахищені верстви населення, учні та вчителі, що банально не були забезпечені технічними можливостями: планшет, комп’ютер, сучасні засоби зв’язку, доступ до інтернету тощо.

Зараз проводиться багато опитувань, де в цілому вказано, що більшість дітей продовжували навчання під час карантину (наприклад, https://eo.gov.ua/wp-content/ uploads/2020/04/Rezul-taty-opytuvannia22Navchannia-ditey-pid-chas-karantynu22. pdf). Найдоступнішим засобом комунікації для учасників освітнього процесу став смартфон (це і із власного досвіду), тому організація дистанційної освіти здійснювалася через соціальні мережі та месенджери, зокрема, Viber у поєднанні із застосуванням різних ресурсів, у залежності від виду та мети заняття. Viber слугував для обговорення нагальних питань, що виникали між учасниками освітнього процесу, розсилки оголошень, завдань, посилань на інші освітні ресурси дистанційного навчання тощо.

Найпопулярнішими інструментами та платформами для здійснення дистанційної освіти стали Moodle, Zoom, Google Classroom, YouYube тощо. Для вчителів існує низка українських платформ та ресурсів для самоосвіти: На Урок, Prometheus, EdEra та інші. Для обміну файлами застосовували хмарні середовища (Google) та електронну пошту (gmail.com), соціальні мережі й месенджери (Viber), завантаження файлів у Moodle тощо. При конфлікті версій програмного забезпечення у надісланому файлі могли ставатися певні проблеми, наприклад, були такі випадки, коли відбувалося злиття слів (зникали пробіли між словами), змінювалося розташування тексту чи фото на аркуші тощо.

Сьогодні, на мою думку, скоріше, треба говорити не про дистанційне, а запровадження змішаних форм навчання. Дистанційне навчання не спроможне повністю компенсувати взаємодію між педагогами та учнями/студентами, забезпечити формування необхідних компетенцій та м’яких навичок. Для забезпечення освітнього процесу у форматі дистанційного чи змішаного навчання із нового навчального року 2020/2021 необхідно вже зараз здійснити велику підготовку у навчанні педагогічних кадрів, забезпеченні технічними можливостями, психологічній підтримці усіх учасників освітнього процесу, детально вивчити стан готовності закладів освіти до такого навчання. Там, де будуть виявлені проблеми із технічним забезпеченням, необхідно спрямувати цільові субвенції для організації дистанційного чи змішаного навчання.

Особисто мені імпонує варіант запровадження змішаного навчання, коли, наприклад, лекції для великої кількості слухачів, може відбуватися як вебінар чи відео-лекція, а практично-лабораторні заняття, інтерактив здійснюватиметься в аудиторіях та лабораторіях у режимі живого спілкування учасників освітнього процесу.

Також вважаю, що доцільним буде зменшення наповнюваності класів/груп. Важливим є сприйняття суспільства позиції, що педагог організовує освітній процес, дитина повинна навчатися, а батьки забезпечити можливості дитині навчатися, державні інституції здійснювати всіляку підтримку усіх учасників освітнього процесу.

*Матеріал взятий з Бюлетню_НДО-Інформ_2020_1(58)  ст. 12-14.

ІСКМ