Менеджмент НДО

Ідея створення фонду соколи виникла в 2003 році, коли в місті почала активно реалізовуватися стратегія розбудови громадянського суспільства. Саме тоді виникла необхідність створення місцевої донорської структури, яка б акумулювала кошти та здійснювала їх прозорий перерозподіл серед місцевих неурядових організацій, тим самим активізувавши участь громадськості в процесі прийняття та реалізації рішень на території міста.

Так в січні 2004 року було створено Вознесенський міський благодійний фонд соколи як некомерційну організацію у формі благодійного фонду територіальної громади.

За період з січня по вересень 2004 року зокрема,Фондом соколи здійснено ряд проектів:

- 22 січня 2004 р. проведено круглий стіл розвиток громадських організацій міста та роль донорських організацій у їх діяльності". В засіданні круглого столу тоді взяли участь представники 25 громадських організацій та благодійних фондів міста, міський голова, працівники органів місцевого самоврядування та підприємці міста.

За резолюцією "круглого столу" було окреслено наступні пріоритети в діяльності громадських організацій та благодійних фондів міста.

Перш за все - створення прозорого та відкритого середовища в сфері своєї діяльності;

- впровадження принципів соціального партнерства в сфері визначення та вирішення актуальних проблем територіальної громади;

- формування громадянського суспільства в м. Вознесенську.

створення і відпрацювання механізмів залучення соціальних інвестицій у місті.

Окрім того у Вознесенську було проведено семінар-тренінг "Форум соціального інвестування" за підтримки Проекту "Мережа громадської дії в Україні інституту сталих спільнот".В семінарі брала участь Асоціація підтримки громадських ініціатив "Ковчег" (Одеса) та регіональні партнери фонд розвитку міста Миколаєва", громадська спілка "Буковинська партнерська агенція" (Чернівці), Центр молодіжної співпраці (Дніпропетровськ), Фонд "Кримськотатарська ініціатива" (Сімферополь), Товариство "Євляд" (Сімферополь) за участю Суспільного інституту соціальних технологій (Одеса) та Благодійного Фонду "Дорога к дому" (Одеса), представників влади, бізнесу та громадськості Вознесенська. Метою форуму було формування методичних, кадрових і організаційних умов залучення інвестицій в соціальну сферу територіальних громад Миколаївської області. Презентовано:

• методику виявлення пакету пріоритетних проблем за активної участі мешканців міста,

• механізм соціального замовлення, який успішно діє в Одесі протягом трьох років

• можливі механізми залучення інвестицій та роль громадського сектору при цьому.

Березень запам'ятався проведенням семінару - тренінгу Південноукраїнським регіональним навчальним центром міжнародні фонди та донорські організації на підтримку місцевого самоврядування". В ньому взяли участь представники органів місцевого самоврядування та представники громадських організацій міста. На семінарі були розглянуті питання написання грантових проектів, пошуку донорів та коштів на реалізацію проекту, технологія здійснення оцінки ефективності впровадження проектів та інше.

За підтримки БФ соколи" та Південноукраїнського регіонального навчального центру (м. Херсон) в травні був проведений семінар - тренінг механізми залучення неурядових організацій до вирішення соціальних проблем". У програмі семінару. Розглядалися механізми соціального партнерства, правова база соціального партнерства та шляхи її вдосконалення на місцевому рівні, аналіз успішних прикладів соціального партнерства, основні вимоги до складання проектів, здійснення експертної оцінки проектів, ризики соціального партнерства та шляхи їх подолання. У семінарі взяли участь представники органів місцевого самоврядування міст Нікополя, Баштани, Южноукраїнська, Миколаєва та Вознесенська, депутати та представники громадських організацій міста.

Не припинялася робота і влітку. На базі БФ соколи" створено Центр соціального інвестування, в рамках взаємодії БФ соколи" з Миколаївським центром соціального інвестування розроблено та виграно проект центр соціального інвестування - як інструмент єднання зусиль громади для процвітання міста" - рамках якого планується визначення пріоритетних проблем Вознесенська.

У липні благодійним фондом «соколи» при партнерстві з ГО агентство економічного розвитку м. Вознесенська" , Миколаївським центром соціального інвестування, Асоціацією підтримки громадських ініціатив "Ковчег" (м. Одеса) при фінансовій підтримці Проекту "Мережа громадянської дії в Україні (UCAN)" Інституту сталих спільнот, що фінансується Агентством з міжнародного розвитку Сполучених Штатів Америки (USAID) було виграно спільний грант на реалізацію проекту "Центр соціального інвестування як інструмент єднання зусиль громади для процвітання міста (на прикладі трьох територіальних громад Миколаївської області)". Нині проект знаходиться в стадії реалізації, його завершення планується в листопаді 2004 року. Важливим завданням проекту є впровадження комплексної системи соціального інвестування, яка не тільки допомагає залучати ресурси на вирішення проблем громади, але надає інструменти до найбільш ефективного використання залучених ресурсів. Головним результатом проекту є проведення опитування громадян. За його результатами будуть визначені пріоритетні проблеми громади та внесено зміни до Стратегічного плану Вознесенськ 2010".

Окрім того в липні в Вознесенську відбулася робоча зустріч, організована БФ «Соколи», ГО «Агентство економічного розвитку м. Вознесенська» та Миколаївським ЦСІ, як крок до реалізації проекту. Головною метою зустрічі було формування організаційних, методичних та кадрових умов для успішної реалізації проекту "Центр соціального інвестування як інструмент єднання зусиль громади для процвітання міста (на прикладі трьох територіальних громад Миколаївської області)" та розробка плану проведення досліджень з виявлення пріоритетних проблем у Миколаєві, Вознесенську та Нового Бугу. В зустрічі взяли участь представники органів місцевого самоврядування та виконавчих гілок влади, недержавних організацій, малого та середнього підприємництва, друкованих та електронних мас-медіа, провідних фахівців-експертів з питань соціального інвестування Нового Бугу, Миколаєва і Вознесенська. Впродовж робочої зустрічі було розроблено план дій щодо реалізації проекту та окреслено перспективи подальшої співпраці. Також на зустрічі пролунала думка про залучення представників органів місцевого самоврядування до мережі соціального інвестування та створення Меморандуму мережі.

* - НДО-Інформ №3 (27), 2004

Про те, що Західноукраїнський ресурсний центр (ЗУРЦ) спеціалізується на розвитку громад ми вже писали. А от як саме, кого і яким чином там навчають? На наші запитання відповідає координатор освітніх програм ЗУРЦу Левко Довган.

Левко, розкажіть, будь ласка,чого ж навчають громадян фахівці Західноукраїнського ресурсного центру?

Можливо, навіть не тільки навчають, а й допомагають вчитися. Ми більше акцентуємо увагу на програмах, методиках, які зорієнтовані на допомогу у навчанні, у його організації. В жодному разі ми не намагаємося брати на себе роль лекторів чи якихось носіїв істини в останній інстанції. Тому що всі навчальні програми, які ми робимо, це як правило тренінги, круглі столи. Деколи ми беремо участь у більших конференціях, але вони також включають в себе елементи тренінгів та семінарів. Останніх можливо 2-3 роки ми дещо зорієнтувалися на аудиторію, яка пов’язана з громадами меншими за розмірами. Я маю на увазі маленькі міста, села. Тому що в першій половині 90-х лідери громадських організацій великих міст, як на мене, просто перенаситилися" тренінгами і семінарами, яких було досить багато. Натомість, поза увагою залишились люди, які прагнуть до позитивних змін. Прагнуть розвивати своє локальне середовище, свої громади, але не мають доступу до інформації, доступу до навчання. Часом вони просто банально не знають, що можна взяти участь у тренінгу, можна разом попрацювати з людьми, які займаються тією ж справою, переймаються тією ж проблематикою. Навіть не здогадуються, що разом можна шукати шляхи вирішення проблем та відповіді на запитання, які є для них актуальними. Тому протягом останніх 2-х років ЗУРЦ свідомо працює з сільськими головами, просто сільськими активістами (без огляду на їхній статус, посаду і т.і.). Входимо в середовище малих містечок, селищ, які або вже започаткували нові проекти і мають досвід якогось громадського розвитку або ще тільки мають ініціативи і не знають як їх розвинути, оформити в проекти і реалізувати. Мені здається, що ми вже досягнули перших успіхів. Успіхи в тому, що ми отримали зворотній зв’язок від учасників таких навчань. Хочеться згадати про серію семінарів для сільських голів. Цей проект був підтриманий програмою „Некра" при посольстві Королівства Нідерландів. В рамках цього проекту ми провели 4 тренінги для сільських голів: Львівської, Івано - Франківської, Тернопільської і Закарпатської областей. Дуже приємно було отримувати позитивні відгуки від людей після того, як вони пройшли навчання. Хоча це були просто базові тренінги, які стосувалися розвитку громади. На них ми намагалися разом з'ясувати, що ми розуміємо під терміном громада", що таке розвиток громади", як його розуміють учасники тренінгу, якими є капітали їхніх громад, на чому вони можуть базувати свій розвиток. Ми намагалися з'ясувати, які ресурси громада може використовувати для свого розвитку і які на цьому шляху є перешкоди. Говорили про те, які функції має виконувати фахівець з розвитку громади, якщо цей термін фахівець з розвитку громади" ми вже вводимо в обіг. Ми працювали у різних місцевостях, у групах з різною активністю, але мали дуже гарні результати. Як з'ясувалося у спілкуванні з сільськими головами - вони мають якісь цикли навчань, які плануються районними держадміністраціями. Наприклад, навчання по веденню документації, складанню бюджетів, щодо вимог законодавства. Всі ці навчання носять формальний характер, натомість ми пропонуємо їм програми зовсім іншого типу. По-перше, вони інтерактивні, оскільки ми намагаємося використовувати рольові ігри, вправи, елементи авто-презентації, роботу в групах і, очевидно, що людям це цікаво, як то кажуть „в новизну".

Як на мене, одним із дуже важливих результатів на таких семінарах, є можливість поспілкуватись між собою людям, які роблять одну й ту ж саму справу, але практично не мають часу зустрітись і поговорити про те, що є для них актуальним. Навіть, якщо вони живуть в одному районі, то не можуть зібратися для того, щоб обговорити, як скласти свої зусилля та ресурси, щоб вирішити ті проблеми, що існують в їхніх селах. Мені здається, що спілкування є не менш важливим, аніж те, що вони довідалися про громаду, про її розвиток. Інший компонент нашої навчальної програми є тренінги для ініціативних груп, які якимось чином працюють на розвиток громади і потребують навчань з тематики, що стосуються організаційного розвитку, налагодження контактів всередині групи і тематики розвитку громади зокрема. Ми оголосили конкурс на проведення таких семінарів. Що це означає? Це означає, що в рамках проекту самомобілізація для сталого розвитку", який підтриманий Фондом Євразія за рахунок коштів наданих Фондом Чарльза Стюарта Мотта, ми звернулися до всіх ініціативних груп, зокрема в Західній Україні (але не тільки). Тобто ми маємо якийсь географічний пріоритет, стосовно 5 областей Західної України, але ми не залишаємо поза увагою і інші області. Будь-яка ініціативна група в будь-якому містечку, в селі чи в місті може звернутися до нас, запропонувати свій план проведення тренінгів, свій склад групи учасників, знайти технічні умови для проведення цього тренінгу і тренери із ЗУРЦу приїдуть і проведуть його. Як правило, тренінги відбуваються у форматі дводенного навчання за наступним розподілом внесків: ЗУРЦ забезпечує всі витрати на проїзд тренерів до місця проведення тренінгу, їхнє проживання, харчування, а також оплату їхньої роботи, а місцеві ініціативні групи забезпечують всі технічні умови на місці проведення тренінгу. Тобто, підбір групи, забезпечення приміщенням, харчування учасників і проживання, якщо є така потреба, все це є клопотом місцевих організаційних груп.

Можна сказати, що справа пішла. Ми вже провели кілька таких тренінгів. Зокрема у Львові, Тернополі, Снятинському районі Івано - Франківської області. Історію проведення тренінгу в селі Трійця можна вважати показовою: учасником тренінгу для сільських голів був досить таки ініціативний голова села Трійці. Дізнавшись про конкурс на проведення тренінгів, він вирішив організувати такий захід у своєму селі, забезпечив всі умови - і так тренінг було проведено. Ми достатньо оптимістично дивимося на перспективу проведення навчань для груп, які зацікавлені в цих навчаннях. Тому, що ефективність тренінгів для людей, які вкладають в них якісь ресурси, знаходять час, щоб приїхати, організувати - набагато вища, ніж для учасників, яких просто запросили, поселили у готелі, нагодували, зібрали і далі за схемою... Дуже часто в другому випадку люди формально ставляться до своєї участі в семінарі і потім мало що використовують з того, що почули. Тобто той шлях, який ми обрали є дещо оптимізований. Часом це і невеликий ресурс, особливо якщо це люди з однієї місцевості, але все рівно організаційні моменти доводиться вирішувати.

Левко, а що Ви можете сказати з приводу навчальних програм, які розробляються зараз Центром підтримки творчих ініціатив, як Вам взагалі така ідея?

Ми працюємо на тренінгах і семінарах, які самі плануємо або на які нас запрошують. Ми не є установою, яка користується академічними програмами і програми наших тренінгів, як правило нами складені, нами адаптовані і потім нами ж таки і доповнені. Це відрізняється від тих програм, які розробляє зараз Центр підтримки творчих ініціатив. Це трохи інший формат. Але як на мене, запропоновані ЦПТІ методики - це дуже позитивний крок, щоб формалізувати (але зрозумійте мене по доброму) ті навчальні програми, які і без того вже відбуваються у форматі тренінгів. Тому що рано чи пізно, а я думаю, що скоро постане питання про сертифікацію чи взагалі наявність фахівців, які вміють розвивати громаду, управляти громадською організацією, професійно проводити громадські збори. Працювати з великими групами людей, розв'язувати конфлікти. Очевидно, їх підготовка вимагатиме більшого курсу навчань, аніж участь у тренінгах, і програма, яка зараз розглядається, вона якраз і є зразком того, як можна скласти програму для глибшого вивчення тих соціальних дисциплін, що є новими для нашого суспільства і яким раніше не надавалося такої ваги.

А чи доводилося вашим фахівцям створювати щось подібне?

Що подібне робив ЗУРЦ, так це проект партнери в громадянському суспільстві", в якому ЗУРЦ був партнером Львівського Національного університету ім.. І. Франка. Проект реалізовувало в Україні Канадське бюро з міжнародної освіти і в рамках цього проекту було створено 7 навчальних курсів, які стосувалися управління громадською організацією, а один з них був присвячений розвитку громади. Як на мене, це був прецедент поєднання досвіду академічного і практичного. Тому що над кожним курсом працювали як викладачі університету, так і тренери-практики ЗУРЦу. В цьому було якесь „ноу-хау", коли поєднувався досвід викладача і досвід тренера. Ці курси вийшли окремими виданнями. Це достатньо повні зібрання тем, не тільки теоретичного викладу, а й практичних вправ, завдань, ігор. Ті програми впроваджують в університеті для студентів-політологів, які факультативно їх вивчають і навіть складають залік. Я вважаю, що такі речі повинні бути. Людина, яка хоче бути добрим менеджером, фахівцем з розвитку громади, повинна мати можливість отримати ці знання. І не тільки пройшовши курс тренінгів, а й більш повний академічний курс знань. Але, напевне, ідеальний варіант - це поєднання двох напрямків. Я думаю, що навчальні програми - це те, що є потрібним і що за громадськими організаціями якраз справа тут не стане. Дай Боже, щоб це розуміли і державні освітні установи і щоб вони включали ці програми в свої курси і давали їм хід. Очевидно, що це було б великим позитивом взагалі для розвитку громадянського суспільства в Україні.

Розмову вела Еліна Мороко

ЗУРЦ вул. Ю.Дрогобича, 8/12 м. Львів 79000 Україна

* - НДО-Інформ №11 (23) листопад, 2003

Дивлячись з якою невимушеною легкістю тренер розкриває перед нами суть якоїсь проблеми, з якою ерудицією і гумором спілкується з аудиторією, навряд чи замислюєшся над тим, яких зусиль йому це коштує. Зазвичай ми бачимо тільки парадний бік медалі. А що як зазирнути у кухню тренерської роботи? Можливо, все не так просто як здається? Приблизно такого роду запитання виникали в мене під час кожного нового тренінгу. Щоб задовольнити свою цікавість я звернулася до „аса" тренерської роботи, президента харківського благодійного фонду громадські ініціативи" Наталії Качанової.

Пані Наталія, Ви дуже давно, як для нашого суспільства, займаєтеся проведенням тренінгів. Як у Вас все починалося і чому Ви обрали саме таку форму роботи?

Громадську діяльність я починала у 1994 році з посади виконавчого директора в організації, яка має назву харківський міський жіночий фонд". Саме там я мала щастя вперше побувати на тренінгу і дуже гарно його пам'ятаю. Називався він жіночі людські права" і проводили його тренери з міжнародної організації, яка підтримує ініціативи жінок в усьому світі. Ось тоді я вперше взяла участь у тренінгу і побачила нові форми навчання дорослих. Чесно кажучи, перший тренінг особливого захвату в мене не викликав. Але так сталося, що працюючи в громадському русі ми постійно брали участь у якихось заходах: семінарах, конференціях. Безумовно для розвитку жіночих ініціатив проводилося дуже багато тренінгів. В мене з'явився досвід участі в тренінгах і в якийсь момент я усвідомила, що застосовую те, чому нас вчили. Для мене це було відкриттям. Я зрозуміла, що така форма навчання дійсно цікава і до неї варто ставитися уважніше. І ось тоді я почала бачити себе в ролі тренера. Мені захотілося спробувати свої сили і я стала шукати організації, які навчають таким технологіям. Завдяки тому, що я працювала в громадській організації (а дуже багато програм спрямовано на лідерів цих організацій) мені пощастило навчатися у Школі менеджменту для незалежних організацій у Варшаві, потім я побувала на стажуванні у США за програмою жіночого лідерства. Там я вже мала можливість детальніше ознайомитися з тренінговими технологіями, з роботою різних тренерів, підходами до них і зрозуміла, що мені це дуже подобається.

Наталю, а що для Вас тренінг?

Це робота з аудиторією, можливість передати не тільки свій досвід, а й свої знання, а й допомогти людям зрозуміти, що багато чого вони самі знають. Просто інколи ці знання знаходяться під прошарком якоїсь, як правило, непотрібної інформації. Хочеться витягти ці знання, підштовхнути аудиторію до прийняття якогось рішення чи розуміння якогось питання. Більше того, тренінги подобаються мені тим, що за короткий проміжок часу - 1, 2, 3 дні чи тиждень, учасники отримують можливість вивчити якийсь курс, на якому у ВУЗІ відводиться рік чи два. Тому що тренінг, я би сказала, це така собі сублімація напрацьованих знань чи досвіду. Звичайно, коли ми говоримо про професійного тренера, то безумовно він повинен дуже багато знати, готуватись, опрацьовувати велику кількість необхідної літератури, бути в курсі всіх останніх подій. Не тільки в темі, з якою він працює, а і взагалі підвищувати свою майстерність як тренера, як людини, яка несе ці знання.

А в чому Ви бачите різницю між: викладачем і тренером?

Безумовно, викладач, який працює з аудиторією у ВУЗІ використовує традиційну форму лекцій. Або ж семінари, але знову ж таки за традиційною схемою - питання - відповідь. Дуже рідко буває дискусія, об'єднання якогось внутрішнього потенціалу студентів. В свою чергу робота професійного тренера спрямована на розкриття потенціалу учасників. Професійний тренер завжди показує аудиторії її можливості, а не свої знання, тому що головне для нього — дати розкритися людям, які прийшли на тренінг.

Пані Наталю, а як сприймають тренінги люди, які потрапили на них вперше?

Дуже по різному. Напевно це залежить і від психологічного стану людини, яка прийшла на тренінг, і від готовності сприймати нові форми роботи і новий матеріал. Сказати однозначно, що всі просто в захваті - було б неправильно. Знову ж таки, велику роль відіграє мотивація. Якщо людина потрапила на тренінг випадково, то тут, як то кажуть 50 на 50, їй може чи сподобатися чи ні. Якщо вона хотіла отримати якісь навички чи інформацію, то, як правило, її очікування виправдовуються.

З якою аудиторією Вам доводиться працювати?

Якщо раніше ми працювали тільки з громадськими організаціями, то нині ми працюємо і для НДО і для держслужбовців (приміром ми читаємо лекції в Харківському відділенні Академії для голів сільських та селищних рад. До речі, мені дуже подобається з ними працювати, тому що вони активні, я би сказала, дуже вдячні учасники. Маючи якісь повноваження, вони одразу ж намагаються застосувати нові знання на практиці. Окрім того, ми активно співпрацюємо з центром соціальних служб для молоді а в останні роки проводимо тренінги і для бізнесменів.

Я так розумію, що у Вас дуже широкий спектр тем. Чи є серед них найулюбленіші?

Наші тренінги можна розділити на блоки. Є тренінги, спрямовані на розвиток особистісних якостей, інші - на внутрішній організаційний розвиток. Управління організацією, робота з персоналом, волонтерами - це тренінги, які спрямовані на розвиток потенціалу організації. Є програми для підвищення своїх професійних навичок. Вони розроблені для різних професійних груп. Навчаємо і тренінгових технологіям. Так серед наших клієнтів є і тренери, що працюють, і люди, які б хотіли спробувати себе в такій ролі. Це спеціальні тренінги для тренерів. Там є декілька різних рівнів, починаючи від азів і до майстер-класів. А щодо улюблених тем, то напевно це залежить від мого власного характеру. Оскільки сама я дуже енергійна і непосидюща, то мені завжди хочеться отримати результат тут і зараз". Тому я дуже люблю тренінг по написанню проектів. Як правило, такі тренінги ми проводимо під якийсь конкурс і завжди дуже приємно отримати потім інформацію, про те, що люди яких ми навчали, написали проект і виграли грант. Це означає, що тренер дав не тільки необхідну інформацію, а й інструмент, завдяки якому люди зможуть успішно розвивати свою організацію. А ще я дуже люблю тренінги, спрямовані на командну роботу. Тобто такі, що дозволяють з формальної структури перетворитися на команду. Це важко пояснити словами, але команда виникає лише тоді, коли формується ядро і настає повне взаєморозуміння. Цього стану у колективі можна досягти шляхом тренінгу.

Як Ви вважаєте, чи може бути тренер універсальним, чи йому краще все ж таки мати якусь спеціалізацію?

Я думаю, що універсальних людей все ж таки не існує. Тому що, якщо говорити про якісь поглиблені тренінги, пов’язані з якимись економічними знаннями, то я переконана, що проводити їх повинна людина, яка має такі знання і навички професійно. Мало освіти, повинен ще бути досвід роботи в означеній галузі. Наприклад, якщо тема тренінгу фінансові ризики". Можливо ще 5 років тому я подумала б що немає нічого неможливого - прочитав літературу і розповів. Але цю специфічну інформацію вже пропустив" через себе. Він має успішний досвід, знає як вийти з якоїсь ситуації. Саме цей досвід і є безцінним з точки зору тренера. Не тільки суха інформація, з якою можна ознайомитись в книзі, а саме можливість на практиці показати, що і як можна зробити. Тому я думаю, що кожен тренер, який відпрацював 3-5 років, починає відчувати, що йому цікавіше і спеціалізуватися на якихось темах. Звичайно ж можна розробляти нові теми, якщо вони співзвучні тим, над якими ви вже працювали. Якщо ж тема нова, то потрібен час аби оцінити свої можливості. Хоча маючи вміння роботи з інформацією, можна підготувати будь-який тренінг, але універсалів, мені здається, все ж таки немає.

Скажіть, будь ласка, чи кожна людина може стати тренером, чи потрібно мати для цього конкретні навички та здібності?

Звичайно ж можна було б сказати, що не Боги глечики ліплять", і що кожен, хто вміє говорити, читати і писати, міг би стати тренером. Насправді ж гарних і професійних тренерів дуже мало Звичайно ж, є особисті якості, які потрібно мати людині, що претендує на роль тренера. По-перше, це високий рівень комунікації, високий рівень відкритості і відповідальності за те, що ти робиш, вміння та бажання почути аудиторію. Мені доводилося бачити тренерів, досить непоганих, яких я називаю атакуючими глухарями". Вони багато знають, дають море інформації, але весь час показують групі, які вони розумні і гарні. Такі тренери дуже рідко чують саму групу та її потреби. Тренеру потрібно мати великий словарний запас і гарну мову. Дуже сумно, коли тренери затинаються, мекають та мукають". Особисто мені, це дуже не подобається. Я вважаю, що публічні люди повинні гарно володіти мовою. Окрім того, я переконана, що тренери обов'язково мають дотримуватися моральних принципів та етичних норм. Це тому, що ми працюємо з різними людьми і тренер має бути завжди виваженим. Ніколи не можна чіпляти ярлики, треба бути завжди спокійним. Це - особистіші якості. Якщо ж говорити про професійні, то тренер повинен мати глибоке знання того матеріалу, який він дає людям. Знання класики та сучасних тренінгових технологій. Ну і звичайно ж, потрібно мати постійне бажання самовдосконалюватися. Тренер, який вважає, що він вже багато знає і тому не бажає розвиватися, йде позаду тих, хто отримує нові знання. Важливо також мати бажання вивчити потреби аудиторії, на яку ти працюєш. Потрібно бути завжди готовим оцінити свої програми і вчасно зрозуміти, коли вони не відповідають потребам клієнтів. Всі, хто починає працювати на тренерській ниві проходять природний відбір. Бути тренером - постійна робота над собою. Це готовність пошуку інформації, готовність віддавати свою енергію людям, з якими ти працюєш. Адже не можна стверджувати, що кожний тренінг проходить на ура". Інколи вони бувають дуже складними, важкими, після яких ти почуваєш себе повністю пустим., коли не хочеться ані розмовляти, ані думати, не хочеться нікого бачити. Коли ти втомлюєшся і фізично і морально. Після такої роботи потрібно вміти відновлюватись, особливо, якщо тренінг триває декілька днів.

А від чого залежать стосунки з групою?

Коли я заходжу в перший раз в аудиторію і починаю працювати з групою, то мені вистачає 5-10 хвилин, аби зрозуміти, що ми з групою будемо любити одне одного. Я такі тренінги дуже люблю, коли є кураж і не хочеться розлучатися. Дуже люблю цей стан, тому що на таких тренінгах не тільки віддаю свою енергію а й отримую позитивні емоції від людей, з якими працюю. Хоча бувають і дуже складні групи. Як правило, це трапляється тоді, коли на тренінги приходять випадкові люди. Вони навіть не розуміють куди їх послали, чого від них хочуть і навіщо це їм. Добре, якщо тренер зможе їм допомогти, гірше, якщо цей стан не вдається подолати до кінця тренінгу. Колись моя колега, що має 15 років досвіду сказала. ти ніколи не зможеш зробити так, щоб всі учасники брали участь у тренінгу однаково. Тому що у всіх різна мотивація. Твоє завдання дати максимум інформації та різних навичок, а як вони це сприймуть - інша справа". І все ж, завжди хочеться допомогти групі

. Скільки часу потрібно для того, щоб підготувати новий тренінг і скільки літератури необхідно для цього опрацювати?

На розробку нової програми у нас зазвичай йде місяць-два. Це не означає, що ми займаємося тільки цим, звичайно є і якась поточна робота, але щоб ґрунтовно підготуватися, потрібен 1-2 місяці. Зазвичай ми купуємо дуже багато нової літератури, увесь час з'являється дуже багато новинок і хочеться бути у курсі справ. Як правило, щоб зрозуміти, що можна використати для тренінгу, ми працюємо не менше, ніж з 5 джерелами інформації. Робимо все для того, аби тренінг вийшов цікавим, розробляємо навчальну програму, працюємо над роздаткових матеріалом.

Чи бувають у вас моменти, коли хочеться знайти висококласного фахівця в тій темі, що розробляється і проконсультуватися з ним?

Безумовно є люди, що спеціалізуються на конкретних темах. Спілкування з ними дає дуже багато цікавої і корисної інформації. Вони мають великий досвід роботи і в них дійсно хочеться вчитись. Навіть коли я буваю учасницею якогось тренінгу, тема якого мені знайома, то все одно в кожному з них я знаходжу щось нове. Іноді одне слово дає поштовх до зовсім нового бачення теми. Інколи дивишся на роботу свого колеги і кажеш: який молодець! А якщо собі спробувати такий хід застосувати?" завжди приємно вчитися у своїх колег, особливо тих, з ким ти разом ріс професійно.

Наталю, що б Ви хотіли порекомендувати початківцям, тобто тим, хто бажають стати тренерами?

Перш ніж починати займатися цим напрямком діяльності, людина повинна відповісти на запитання „А навіщо це мені? - Тому що це престижно? Тому що це дозволяє розвиватися мені як особистості? Тому що я бачу в цьому свою подальшу професійну діяльність?". Тільки виходячи з того, якою буде відповідь на ці запитання, можна давати якісь рекомендації. Але якщо людина дійсно хоче розвиватися і працювати в цьому напрямку, то починати треба з базових тренінгів для тренерів, для того, щоб зрозуміти технологію роботи з аудиторією. Зараз дуже багато літератури на цю тему: тренінги, тренінгові технології, ігри, рольові ігри. Все це треба прочитати і пропустити" через себе. Якщо ти відчув це на собі, то це працює. І, безумовно, потрібно вибрати собі тематику. До чого у Вас є нахили, які знання Ви маєте, які навички? Дуже важливо визначити, які теми близькі Вам за духом. А ще я б порадила брати уроки ораторського мистецтва. Можливо то вже звучить дуже пафосно, але такі навички тренеру просто необхідні. Початківцям хоча б годину на добу потрібно говорити перед дзеркалом. Щось розповідати, вигадувати якісь жарти, історії, дивитись на себе збоку. Це дуже важливо. Якщо є можливість потренуватись перед камерою - чудово. Інколи бачиш на плівці таке, про що тобі не наважиться сказати навіть найкращий друг. Потрібно оцінити наскільки ти приємний для спілкування, наскільки ти викликаєш симпатію у незнайомих тобі людей. Тому що тренінг - це щось унікальне. Часто збираються люди, які ніколи до цього не зустрічалися і велика майстерність тренера професіонала, зробити так, щоб до кінця тренінгу ці люди не тільки познайомилися один з одним, а й зав'язали дружні контакти. Трансформувати групу якщо не в команду, то хоча б в спільноту однодумців, не просто дати людям знання, а допомогти їм знайти правильні рішення - це і є головне завдання тренера.

* - НДО-Інформ №12 (24) грудень, 2003

Финансовые ресурсы некоммерческих организаций формируются главным образом за счет таких источников:

-         бюджетное финансирование;

-         пожертвование корпораций и частных лиц;

-         прибыль от продажи товара и услуг;

-         членские взносы;

-         добровольный (неоплачиваемый) труд.

Соотношение этих источников неодинаково для разных организаций. Например, любительские клубы существуют преимущественно за счет взносов и пожертвований своих членов (что не исключает государственной поддержки и оказания ими платных услуг).

  В то же время учебные и медицинские учреждения в большинстве стран финансируются за   счет государства и тех средств, которые они получают от оказания услуг (выполнение заказов) частным лицам и корпорациям.

*  -  Азарова Т.В., Абрамов Л.К. Общественно – деловые отношения НГО – Кировоград: ЦПТИ, 1999. – 80 с., глава 3.